в старшого температура тільки впала, сидимо вдома, - молодша ніяк не позбудеться нежитю, але носа крапає вже сама.
купа всього стається зараз...
але попри нерви і невиспаність рухаємося далі.
тепер мене зареєстрували на курсах франсе, то є надія, що таки заговорю. коли тра на інтерв.ю було, то якось воно йшло значно легше. а тут мене клинить і щоразу сповзаю на аглійську:(
зібратися б докупи;) думки розбігаються на різні боки,вертають до мене прочитані фрази, новини, потреби, але руки все одно перебирають намистини Розарію:))))) кармеліти - впертий народ. і це рятує.
маю таку кумедну особливість - нормальні люде панікують під час, а я тримаю хвіст пістолетом, дію, тримаюся, доки все більш-менш не вгамується, а потім мене страшенно попускає і стаю, як медуза...
і тільки тепер допетрала, для чого свята людям:))))))))))))))
після величезного стресу, який ми нещодавно мали з малим (гарячка під сорок, а поїхати нема куди, і викликати швидку тут коштує, як наше місячне прожиття, бо страховки на той час тойво, ще не було...), пережили то разом, добре проржалися, а тепер треба просто розслабитися і набратися сил, а не сповзти в апатію.
отак.
тому панове, панянки та просто діти - святкуймо Миколая, хто вже де є.
Чудотворче Миколай, нам у всьому помагай, Миколай!