Вже півроку разом...
Пам’ятаєш, одного дня ти з’явилась в моєму ЖЖ. Я тоді написав гнівний пост про трамваї та їх дивний рух, а ти залишила комент на кшталт "+1" (ну там шось інше було, проте за суттю те саме).
Потім я залишив комент в твоєму журналі. То був пост чи то про 8 березня, чи то про ше якесь свято.
Потім було дооовге спілкування асєю (напівжартівливе, напівфліртове). Потім, коротка зустріч в універі - я там шось тобі передав, вже не пам’ятаю шо.
А потім була Пасха. Так сталося, що ти залишилась сама на це свято і я, як справжній джентельмен, не міг це так залишити. Поїхав до чорта на рога святкувати з тобою Пасху. Ми випили пляшку білого вина, потім ще трохи "Букєту Молдавії" (брррр...) і я залишився на ніч. Але не подумайте, нічо такого не було, бо було не можна. В тебе був інший.
Втім, коли ми спустились в катакомби 29 квітня й випили там пляшку горілки на двох (ти трохи менше, я трохи більше - чоловік все ж таки), все стало можна.
Потім був довгий нестримний роман - таємний, конспіративний. Був ключовий день 17 травня, від якого пішов відлік. Саме з цього дня сьогодні минуло півроку. Була твоя двомісячна відсутність.
Півроку - не так вже й багато (хоча більше, ніж всі мо попередні "любові"). Але за цей срок вже багато що встигло відбутися - і непорозуміння, і щастя, і тепло твого тіла зранку,і сяючі очі, й навіть вареники з картошкою і борщ)
Дякую, що ти є.
Я люблю тебе, Емма)