Сірко Був собі в одного чоловіка собака Сірко - тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому гірко: «Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав». Ходить він так, думає; коли це - приходить до нього вовк та й питає його:
- Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповідає:
- Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, от я й ходжу тут.
Тоді вовк йому:
- А зробити так, щоб тебе хазяїн ізнову прийняв до себе? Сірко каже:
- Зроби, голубчику, я вже чимсь тобі віддячу.
Вовк каже:
- Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жати і вона дитину положить під копою, то ти. будеш близько ходити коло того поля,- щоб я знав, де те поле,- то я візьму дитину, а ти будеш віднімати від мене ту дитину, тоді наче я тебе злякаюсь, та й пущу її.
У жнива той чоловік і жінка вийшли в поле жати. Жінка поклала свою маленьку дитину під копою, а сама жне коло чоловіка. Коли це - біжить вовк житом, та за ту дитину - і несе полем. Сірко за тим вовком, доганяє його, а чоловік кричить:
- Гиджга, Сірко!
Сірко якось догнав того вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й віддав йому. Тоді той чоловік вийняв з торби хліб і кусок сала та й каже:
- На, Сірко, їж - за те, то не дав вовкові дитини з’їсти!
Ото ввечері ідуть з поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:
- Жінко, вари лишень гречані галушки та добре їх салом затовчи!
Тільки вони зварилися, він садовить Сірка за стіл, сів сам коло нього та й каже:
- А сип, жінко, галушки, та будем вечеряти.
Жінка й насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він часом гарячим не попікся!
Ото Сірко й думає: «Треба ж мені віддячити вовкові, що він мені таку вигоду зробив».
А той чоловік, діждавшись М’ясниць, віддає свою старшу дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:
- Прийди в неділю, ввечері, до нашого городу, а я тебе введу в хату та віддячу тоді за те. що ти мені добро зробив.
Ото діждав вовк неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко казав. А в той самий день у того чоловіка було весілля.
Сірко вийшов до вовка, увів у хату і посадовив його під столом. Потім Сірко взяв на столі горілки, м’яса доволі і поніс під стіл. Люди хотіли того собаку бити, а чоловік каже:
- Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я й йому добро буду робити, поки його й віку.
Сірко бере, що лучче на столі, та подає вовкові, нагодував і упоїв його так, що вовк не витерпів та й каже:
- Буду співати! Сірко каже:
- Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи. Вовк як випив ту пляшку горілки та й каже:
- Отепер уже буду співати!
-- Не співай, бо обидва пропадемо - і я й ти.
- Ой, не видержу - співатиму!
Та як завиє під столом!
Люди посхоплювалися,- туди-сюди, деякі хотіли бити вовка. А Сірко й ліг на вовка, наче хоче задушити його. Хазяїн і каже:
- Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб’єте! Він і сам йому раду дасть,- ось не займайте!
Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:
- Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й попрощались
Був собі в одного чоловіка собака Сірко - тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому гірко: «Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав». Ходить він так, думає; коли це - приходить до нього вовк та й питає його:
- Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповідає:
- Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, от я й ходжу тут.
Тоді вовк йому:
- А зробити так, щоб тебе хазяїн ізнову прийняв до себе? Сірко каже:
- Зроби, голубчику, я вже чимсь тобі віддячу.
Вовк каже:
- Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жати і вона дитину положить під копою, то ти. будеш близько ходити коло того поля,- щоб я знав, де те поле,- то я візьму дитину, а ти будеш віднімати від мене ту дитину, тоді наче я тебе злякаюсь, та й пущу її.
У жнива той чоловік і жінка вийшли в поле жати. Жінка поклала свою маленьку дитину під копою, а сама жне коло чоловіка. Коли це - біжить вовк житом, та за ту дитину - і несе полем. Сірко за тим вовком, доганяє його, а чоловік кричить:
- Гиджга, Сірко!
Сірко якось догнав того вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й віддав йому. Тоді той чоловік вийняв з торби хліб і кусок сала та й каже:
- На, Сірко, їж - за те, то не дав вовкові дитини з’їсти!
Ото ввечері ідуть з поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:
- Жінко, вари лишень гречані галушки та добре їх салом затовчи!
Тільки вони зварилися, він садовить Сірка за стіл, сів сам коло нього та й каже:
- А сип, жінко, галушки, та будем вечеряти.
Жінка й насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він часом гарячим не попікся!
Ото Сірко й думає: «Треба ж мені віддячити вовкові, що він мені таку вигоду зробив».
А той чоловік, діждавшись М’ясниць, віддає свою старшу дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:
- Прийди в неділю, ввечері, до нашого городу, а я тебе введу в хату та віддячу тоді за те. що ти мені добро зробив.
Ото діждав вовк неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко казав. А в той самий день у того чоловіка було весілля.
Сірко вийшов до вовка, увів у хату і посадовив його під столом. Потім Сірко взяв на столі горілки, м’яса доволі і поніс під стіл. Люди хотіли того собаку бити, а чоловік каже:
- Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я й йому добро буду робити, поки його й віку.
Сірко бере, що лучче на столі, та подає вовкові, нагодував і упоїв його так, що вовк не витерпів та й каже:
- Буду співати! Сірко каже:
- Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи. Вовк як випив ту пляшку горілки та й каже:
- Отепер уже буду співати!
-- Не співай, бо обидва пропадемо - і я й ти.
- Ой, не видержу - співатиму!
Та як завиє під столом!
Люди посхоплювалися,- туди-сюди, деякі хотіли бити вовка. А Сірко й ліг на вовка, наче хоче задушити його. Хазяїн і каже:
- Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб’єте! Він і сам йому раду дасть,- ось не займайте!
Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:
- Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й попрощались
Reply
Leave a comment