Nov 21, 2011 16:52
Мурзік (почувши про Японію, елегантно витира з вусів драконовіїй жир). Можете там не шепотіть, я улавлюваю ультразвуки, бачу в цілковитій темряві, читаю мислі на відстані, стрибаю вверх на 20 метрів, а в довжину - на 50. можу перегризти любе залізо і поцарапати любу каменюку. За один раз можу виїбати двадцять киць, не при Вальці будь сказано. Ще продовжувать?
Африкан Свиридович. Ех. нам би так!
Мурзік. Вам так не буде.
З цими словами Мурзік хлібом лізе в тарілку і елегантно підчищає ним недоїдки, потім з’їда хліб і знову витира вуса від жиру.
Саломон Самсонович. А скажітє, Мурзік…
Мурзік. …Васильович.
Саломон Самсонович. …Мурзік Васильович, і не надоїло вам бути, блять, отаким суперменом?
Африкан Свиридович (поправля). Суперкотом.
Мурзік (дуже спокійно). Ви хотіли пошуткувать, але у вас не вийшло. Ні, не надоїло. Я теж, шановний, міг би запитать - чи не надоїло вам цілий день борсатись в чужому калі, але як бачте, я цього не роблю.
Африкан Свиридович. Така вже в нас робота. І потім кал - це цікаво.
Мурзік. Звичайно. Кожному своє - так було написано на воротах Бухенвальда.
"Казка про рєпку, або Хулі не ясно?",Лесь Подерев'янський