Коли людина починає обзиватись і клеїти образливі штампи, це зазвичай означає, що їй бракує аргументів.
Коли до
подібного докочується прес-служба, це явне свідчення, того, що їй бракує адекватності. Нічого не кажу про професіоналізм - можливо, саме такої поведінки вимагає від своєї прес-служби Блок Юлії Тимошенко-«Батьківщина». Тоді вже варто говорити про адекватність роботодавців прес-служби.
«...інформацію, широко розповсюджену в Інтернеті та друкованих ЗМІ, влада через холуїв- власників каналів заблокувала на телебаченні» - це правдиве твердження, серйозне звинувачення на адресу влади. Власне, одне з небагатьох, яке справді можна перевірити, переглянувши новини і не побачивши там важливої та скандальної інформації про зв’язок нового голови з Нацбанком та родини Януковича.
Навіщо після цього потрібне було формулювання «інформаційній шавці Банковій по кличці Піховшек»? Що за фігня «пріснопам’ятного автора темників зразка 2004 року» (Піховшек жодним автором темників не був)? І вже геть моветон - «совісті, чи б пак на тому, що виросло на її місці». Подібне міг би написати Бродський у своєму блозі, або викричати в мікрофон який-небудь Ярослав Сухий або Олег Ляшко. Але прес-службі опозиційної парламентської фракції в такому тоні спростовувати звинувачення на адресу родини лідера цієї фракції... Мда.
Гаразд, деякі люди в нас люблять перчене і «з’їдять» подібне повідомлення, не поперхнувшись. Але в день, коли всіх навіть найзапекліших песимістів охоплює святковий настрій, коли люди заходять в інтернет, щоб розіслати привітальні імейли й написати щось про кота і кролика у фейсбуку, а попутно можуть зазирнути в новини, розсилати подібне повідомлення, що може стати останнім спогадом про БЮТ-«Батьківщину» і Тимошенко в 2010-му... Справжній epic fail для спеціаліста із зв’язків з громадськістю.
Розумні люди, які мають контролювати адекватність повідомлень прес-служби, повинні були б розуміти: якщо щось змусило відомого журналіста і консультанта Банкової порушити режим відносної непублічності та виступити із таким звинуваченням, то він, напевно ж, передбачив можливість подібних закидів. І, напевно ж, має якісь докази - справжні чи сфальсифіковані, але такі, що не дозволять
новині про свідчення Данилишина проти Євгенії Тимошенко-Карр відлетіти в інформаційне небуття. Навіщо будити лихо?
І справжній шедевр - заголовок «Піховшек за вказівкою Банкової дискредитує Тимошенко». Не «намагається дискредитувати» і не «марно силується дискредитувати», а саме дискредитує. Юлія Володимирівна стільки років старалася вступати в дискусії лише з рівними собі - лідерами, головами держави, найрейтинговішими конкурентами - аби в ці важкі для неї дні її власна прес-служба однією фразою прирівняла її до В’ячеслава Піховшека. Дискредитація означає позбавлення людини довіри чи поваги інших людей або суспільства, і цей заголовок означає, що Піховшеку вдається робити це з Тимошенко.
Хоч би написали в кінці «З Новим роком!». Якщо вірити анекдоту про Штірліца, запам’ятовується остання фраза - може, спрацювало б.