Чечетов і зайці
Протягом тижня, що минув із дня огидного побоїща у сесійній залі Верховної Ради, зафіксовано дві помітні креативні спроби журналістів продемонструвати своє негативне ставлення до того, що відбулось.
Перша - оголошення парламентськими журналістами бойкоту народному депутату Михайлові Чечетову. Таким чином вони відреагували на твердження Чечетова, що ніякої бійки не було, регіонали поводились мирно, а бютівці самі на них нападали. В інтернеті з’явилось відео, на якому кореспондент СТБ Ольга Червакова оголошує регіоналові вердикт, а він у своєму звичному стилі старається відбрехатися.
Цього вечора останній привіт бойкотованому переказав канал СТБ. Серед ЗМІ, які публічно підтримали бойкот - 5 канал (щоправда, думку Чечетова щодо того, що бютівців регіонали не били, в ефірі цього каналу повторив Вадим Колесниченко - цікаво, чи пошириться бойкот на нього), «1+1», Новий та декілька інших. Одначе однозначної підтримки ця ініціатива не здобула. Зокрема, її критично оцінив ведучий «Великої політики» Євгеній Кисельов: «негоже працівникам засобів масової інформації оголошувати бойкот ньюзмейкеру, яким би неприємним він не був з точки зору громадянського почуття». Приблизно те саме можна було читати в ці дні в багатьох блогах, тільки висловлювання щодо журналістів були грубіші - мовляв, до ноги, песики, не вам вирішувати, кого бойкотувати, а в кого брати коментарі. Або м’якше: бойкотування суперечить журналістській професії.
Моя особиста думка - Чечетова, безперечно, варто було провчити, хоча слова Ольги Червакової, що «кожен журналіст, який братиме у вас коментар, розпишеться в тому, що не має громадянської позиції», видаються мені контрпродуктивними. Далеко не всі журналісти готові заради того, щоб утерти носа Чечетову, йти на конфронтацію зі своїм керівництвом, а подібна вимога звучить як виклик і ультиматум. Зрештою, Чечетова можна назвати ньюзмейкером із великою натяжкою: окрім ролі «диригента» голосувань у ВР, він не має значного впливу в середовищі ПР, а говорить завжди демагогічними штампами, які дуже часто не мають нічого спільного з дійсністю. Але, можливо, слід було вчинити навпаки - крутити скрізь кадри, на яких регіонали лупасять бютівців стільцями, зверстані зі словами Чечетова, що ніхто нікого не бив.
Натомість, друга спроба продемонструвати свою позицію жодних суперечок не викликала - суцільний захват і грім аплодисментів. Роман Вінтонів, журналіст «Сніданку з 1+1», відомий своєю схильністю до видовищних провокацій, прийшов до Верховної Ради в костюмі зайця. Обґрунтував це тим, що, раз ВР перетворилась на цирк, то й він хоче виглядати відповідним чином. Навряд чи це дуже образило депутатів (вони охоче давали Романові коментарі), натомість, аудиторія в захваті - такого одностайного схвалення я не бачив уже давно. Хоча якогось глибокого сенсу в демарші Романа не було, але перейнялись ним люди більше, ніж виступом журналістів проти Чечетова. До того ж, не зовсім зрозуміло, проти чого конкретно протестує Роман: проти бійок у ВР (вони були і раніше), проти цинізму, з яким ці бійки потім заперечують або виправдовують, чи «взагалі»? Бо якщо взагалі, то цирк почався, ще як Роман до школи ходив :)
Отакий маємо контраст. Із чого робимо висновки:
По-перше, люди продовжують чекати від журналістів демонстрації їхньої громадянської позиції.
По-друге, вони значно позитивніше сприймають, коли позиція висловлюється у бурлескно-балаганно-буффонадному форматі, аніж коли все всерйоз.
Отже, треба було впіймати Чечетова і вдягнути його в костюм зайця. А якби намагався вириватися - здути з нього порошинки.