- Ні, - твердо мовила Тіна. - Припини. Цього не можна.
- Але чому? - вигукнув я, прибираючи руку.
- Не можна, та й по всьому. Це неправильно.
- Але ж ми з тобою законні чоловік і дружина! Вінчані!
- Хай так.
- Але ж я просто хотів узяти тебе за руку! - я з жалем поглянув на її повняве рученя, що лежало на випуклому коліні.
- Це завжди так, - відповіла Тіна. - Спочатку за руку, а потім починається порнографія. А люди це читатимуть. Сором!
- Хай би й порнографія, - з гіркотою процідив я, відвертаючись.
- Невже ти не розумієш? - підвівшись, вигукнула Тіна. - Нам не можна любитися! Ми не повинні продовжувати свій рід! Ми - нацисти!
- Хто?
- Нацисти.
- Хто це???
- Ну… Такі радикальні націоналісти, та ще й соціалісти.
- Маячня! Я - інтернаціоналіст! Я зі зброєю в руках борюся за інтернаціональну Україну, що житиме в єдиній євразійській родині з багатонаціональною Росією! Віддавна в наших краях народи жили, як брати: росіяни, євреї, татари, турки, і українці - я і ти…
- Людям видніше, - відрізала Тіна. - Ми не повинні давати життя нацистським виплодкам. Не торкайся моєї руки. Наш шлюб буде суто платонічним.
Останній уривок роману (
1,
2,
3), який сподобався би Табачнику і Красовицькому