Риба в солі: фотозвіт про виготовлення нашої фірмової дачної жрачки
Ніколи не думав, що в мене будуть кулінарні пости :) Але olena_risu, перебуваючи в нас на дачі з неофіційним візитом, сфотографувала в деталях процес приготування єдиної страви, яку я вмію готувати своїми руками (макарони і картопля не рахуються), тож не можу не поділитися. До того ж, з огляду на наближення виборів, ця страва може придатись у боротьбі Добра із Злом, оскільки виснажує поклади Артемівського родовища кам'яної солі, таким чином підриваючи економічну потугу Донбасу. Словом, печена в солі риба ін да хаус:
Ця страва має два складники - риба і сіль. Також не завадять дрова, хоча, напевно, те саме можна спробувати приготувати в звичайній духовці. Рибу бажано впіймати, хоча, напевно, можна і купити. Але я впіймав :)
На шнягу для грилю, обмотану фольгою, насипається шар солі. Товстий. Кілограми з два. Будьте готові, що на все піде до п'яти кілограмів білої смерті.
Викладаючи рибу на сіль, не забудьте бурмотіти закляття й робити магічні паси руками:
Попатрані та позбавлені голів, але не чищені (!) тушки риб - найкраще тут підходять рибки вагою 400-800 грамів - викладаються тісно, але не впритул одна до одної.
Потім усю цю красу треба безжалісно засипати сіллю:
Якщо вас лякає, що риба буде занадто солоною, не бійтеся. Не буде. Шкіра з лускою надійно захищає м'ясо від проникнення солі. Те, що ви будете їсти, з сіллю безпосередньо не контактує, хіба що ви любите пожувати луску :)
Сіль має повністю вкрити рибу - після цього ще трохи чорної магії:
...і риба відправляється в пекло!
Визначити, чи готова риба, досить важко, бо сіль утворює кокон, крізь який проблематично пробитися. Зазвичай приготування триває 45 хвилин, максимум годину. Можна тицяти ножем у відносно відкриті поверхні - шкірка готової риби легко проштрикується, а плоть не пружинить.
Визволяємо з соляного полону наші пропечені тушки, намагаючись не пошкодити шкіри і не змішати м'ясо з сіллю:
У такій печеній рибці від 200 до 400 грамів дієтичного м'яса. Добавку просять рідко. Хоча, можливо, це тому, що насправді не смачно, але мені в цьому бояться зізнатися)))
Ще пару днів тому цей судачок розсікав води обвідного каналу Київського водосховища, і ось тепер він - Обраний:
Риба легко розбирається, шкіра і кістки відстають, і нічого не залишається, крім як їсти.
Ідея була запозичена з іспанських мандрів мого батька, де йому в такий спосіб подавали морського окуня - рибу з міцною лускою і білим м'ясом. Щоправда, батько мене критикує, запевняючи, що замість сипучої солі треба робити кашку на яйці, яка повинна обліпити рибу міцнішим коконом. Але я сумніваюся, бо в такому разі риба буде як варена, а за нашим рецептом вона виходить сухувата, що для судака і щуки тільки плюс. Мирну рибу в такий спосіб готувати я не пробував, бо її блін піди впіймай.
Ця страва має два складники - риба і сіль. Також не завадять дрова, хоча, напевно, те саме можна спробувати приготувати в звичайній духовці. Рибу бажано впіймати, хоча, напевно, можна і купити. Але я впіймав :)
На шнягу для грилю, обмотану фольгою, насипається шар солі. Товстий. Кілограми з два. Будьте готові, що на все піде до п'яти кілограмів білої смерті.
Викладаючи рибу на сіль, не забудьте бурмотіти закляття й робити магічні паси руками:
Попатрані та позбавлені голів, але не чищені (!) тушки риб - найкраще тут підходять рибки вагою 400-800 грамів - викладаються тісно, але не впритул одна до одної.
Потім усю цю красу треба безжалісно засипати сіллю:
Якщо вас лякає, що риба буде занадто солоною, не бійтеся. Не буде. Шкіра з лускою надійно захищає м'ясо від проникнення солі. Те, що ви будете їсти, з сіллю безпосередньо не контактує, хіба що ви любите пожувати луску :)
Сіль має повністю вкрити рибу - після цього ще трохи чорної магії:
...і риба відправляється в пекло!
Визначити, чи готова риба, досить важко, бо сіль утворює кокон, крізь який проблематично пробитися. Зазвичай приготування триває 45 хвилин, максимум годину. Можна тицяти ножем у відносно відкриті поверхні - шкірка готової риби легко проштрикується, а плоть не пружинить.
Визволяємо з соляного полону наші пропечені тушки, намагаючись не пошкодити шкіри і не змішати м'ясо з сіллю:
У такій печеній рибці від 200 до 400 грамів дієтичного м'яса. Добавку просять рідко. Хоча, можливо, це тому, що насправді не смачно, але мені в цьому бояться зізнатися)))
Ще пару днів тому цей судачок розсікав води обвідного каналу Київського водосховища, і ось тепер він - Обраний:
Риба легко розбирається, шкіра і кістки відстають, і нічого не залишається, крім як їсти.
Ідея була запозичена з іспанських мандрів мого батька, де йому в такий спосіб подавали морського окуня - рибу з міцною лускою і білим м'ясом. Щоправда, батько мене критикує, запевняючи, що замість сипучої солі треба робити кашку на яйці, яка повинна обліпити рибу міцнішим коконом. Але я сумніваюся, бо в такому разі риба буде як варена, а за нашим рецептом вона виходить сухувата, що для судака і щуки тільки плюс. Мирну рибу в такий спосіб готувати я не пробував, бо її блін піди впіймай.