habemus щукаm

[otar]

Пізно приїхали з Трипільського кола, плавати часу вже не було. Вийшли після 9-ї з батьком трохи покидати. Я взяв ультралайт (2-8 грамів) - тоненький шнур, повідець із флюорокарбону, коротше, нічого більшого за півкіла я на нього не ловив. Словом, біля берега на мілині вчепилася на цю вишукану снасть якась невідома кабаняра. Я відразу зрозумів, що на спінінг-сірничок витягнути це мені не пощастить, але, як завжди в таких ситуаціях, дуже хотілось хоч подивитись. Тому почали грати в перетягування канату... Тривало це хвилин 10-15, тим часом батько збігав за підсакою. Я все чекав, коли флюорокарбоновий повідець лусне, але врешті-решт рибка втомилась, і мені вдалося взяти її в підсаку на очах у захопленої аудиторії, яка зібралась на березі, та затягнути на понтон. Словом, після тривалої перерви грязна нога знову презентує:



6 кг (може, з копійками - вага зламалася))), 97 см. На два кілограми більша за попередню рекордну щуку (батькову), вдвічі - за мою рекордну. Спокусилась на 6-сантиметровий коричневий віброхвіст Manns Predator. Здається, я починаю любити джиг, на який іще нещодавно фукав :)