Скрипка Олег
дружбан Троїцького теж непогано так задвигає - все інтерв.ю
про патріотизм:
Як я вже казав, щоби стати патріотом України, потрібно виїхати за кордон, а от щоби стати затятим українським націоналістом - поїхати до Росії і попрацювати. Кузня українських націоналістів - це Москва.
про нашу несхожість з європейцями:
От як ми спілкуємося? Ми сіли і одразу налаштовуємо контакт. Нас цього не вчили, ми це робимо підсвідомо, тому що для нас це найважливіше - мати позитивний емоційний контакт. Французи цього не роблять, вони спілкуються на своїх високих ментальних енергіях, на високих обертах, і в них, мені здалося, на рівні ментального домінування відбувається змагання. А коли ми спілкує мося, у нас змагання нема, у нас головне - знайти контакт, зрозуміти людину. Наша традиція кухонних розмов перейшла в наше суспільство і живе.
про життя у Франції і повернення назад:
Потім ти на рівних спілкуєшся в іншому культурному середовищі, а років за 5 ти вже знаєш все про культуру цієї країни, Європи взагалі, і
починається відторгнення: ти чужий, ти інакший, хочеться звертатися до свого глядача. Приїздиш до України, і хочеш цілувати якийсь «пазик»... І такі милі ті бабусі, що торгували на вулиці Мальборо... Раптом хочеться приїжджати і залишатися тут.
про патріотизм:
Як я вже казав, щоби стати патріотом України, потрібно виїхати за кордон, а от щоби стати затятим українським націоналістом - поїхати до Росії і попрацювати. Кузня українських націоналістів - це Москва.
про нашу несхожість з європейцями:
От як ми спілкуємося? Ми сіли і одразу налаштовуємо контакт. Нас цього не вчили, ми це робимо підсвідомо, тому що для нас це найважливіше - мати позитивний емоційний контакт. Французи цього не роблять, вони спілкуються на своїх високих ментальних енергіях, на високих обертах, і в них, мені здалося, на рівні ментального домінування відбувається змагання. А коли ми спілкує мося, у нас змагання нема, у нас головне - знайти контакт, зрозуміти людину. Наша традиція кухонних розмов перейшла в наше суспільство і живе.
про життя у Франції і повернення назад:
Потім ти на рівних спілкуєшся в іншому культурному середовищі, а років за 5 ти вже знаєш все про культуру цієї країни, Європи взагалі, і
починається відторгнення: ти чужий, ти інакший, хочеться звертатися до свого глядача. Приїздиш до України, і хочеш цілувати якийсь «пазик»... І такі милі ті бабусі, що торгували на вулиці Мальборо... Раптом хочеться приїжджати і залишатися тут.