Варшавська битва 1920/ Battle of Warsaw 1920
Враження з прем'єри в Україні та країнах т. зв. СНД.
Подивився фільм на відкритті Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість". Наявні у тексті цитати довільні, з пам'яті.
Прелюдія. Початок дуже затягнувся, як це на згаданому фестивалі завжди буває. Від заявленого часу відкриття до показу фільму минуло півтори години. "Cкіфським оленем" за внесок у кіномистецтво нагородили сценариста Ібрагимбекова ("Біле сонце пустелі", "Стомлені сонцем" та ін.). Халпахчі представив журі - французький режисер, словацька акторка, від України - Оксана Забужко (вона і очолила журі).
Після виступу оркестру (останній номер - мелодія The Tornadoes - Bustin Surfboards з "Кримінального читва") та офіціозу виступав коротко Єжи Гофман. Приземкуватий, огрядний 80-річний кінорежисер тримався бадьоро, жартував: "якщо 41 рік проводиться фестиваль і зветься "Молодість", то я також ще юнак". Також казав: "Ваші аплодисменти - це кредит, якщо вони будуть і після закінчення фільму, тоді я буду задоволений". Аплодисменти по закінченні були, але якісь мляві. Адже не виключено, що фільм не усім до смаку прийшовся, або просто публіка перегодована кіностравами. Особливості показу: У залі було прохолодно, +15 С. Двічі, практично підряд, під час одної з батальних сцен зображення зависало, наче на комп'ютері.
Мені особисто фільм сподобався. Не шедевр, але добре зроблений твір. Масштабний блокбастер на військово-історичну тему.
Мої детальні викладки - під lj-катом.
UPD:
Сайт фільму: http://www.bitwawarszawska1920film.pl/
Трейлер з сюжетом:
http://ukrpol.net/2011/10/18/%d0%b2%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b0%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d0%b1%d0%b8%d1%82%d0%b2%d0%b0-%d0%b3%d0%be%d1%84%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b0-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%ba%d1%80%d0%b8%d1%94-%d1%84%d0%b5%d1%81/#more-1673
Фото зі зйомок у 2010 році: http://yablor.ru/blogs/sogodni-u-polschi--den-nezalejnosti/879356
Сайт кінофестивалю «Молодість»: http://www.molodist.com/
Технічні дані. Це перший польський фільм, знятий у 3D. 115 хвилин.
Польські персонажі розмовляють польською, більшовики - російською. Під час показу були продемостровані субтитри англійською та українською.
Актори. Деніел Ольбрихський у ролі Пілсудського, Богуслав Лінда ("Пси", "Пси-2") у ролі полковника Вєняви - ад'ютанта Пілсудського, Домогаров у ролі отамана кубанських козаків, Ольга Кабо в ролі "похідної дружини" чекіста Биковського. У головних ролях - Борис Шиц (Borys Szyc) та Наташа Урбанська (Natasza Urbanska) .
Історичне тло.
У фільмі є чимало реальних історичних постатей. З польського боку фігурують Пілсудський та генерал Гелер, інші генерали, два прем'єр-міністри. З більшовицького боку в епізодах присутні Ленін, Троцький, Сталін, Тухачевський, члени Політбюро, делегати з'їзду 2-го Інтернаціоналу.
З точки зору історичної достовірності викликають сумніви окремі репліки. Ті, які більше пасують Троцькому, проголошує Сталін ("Польські війська зіпсували справу поширення соціалістичної революції по всьому світу"), а які притаманні Сталіну - Ленін ("Тепер будемо будувати соціалізм в окремо взятій країні").
Кіноляпи (можливі). Більшовицький солдат прохромлює Яна багнетом у ліву сторону, а поранений Ян у шпиталі загоює праву.
Сталін говорить без грузинського акценту.
Батальні сцени. Займають більшість екранного часу - бої у полі, передмісті, у місті. У бойових діях, крім кінноти, піхоти, гармат, кулеметів "Максим", бронеавтомобілів та невеликих танків, беруть участь також і аероплани. Масштабно зображені атаки, відступи, контратаки. Серед стрілецької зброї у поляків під час оборонного бою помітний пристрій, схожий не то на ручний кулемет Льюіса, не то на пістолет-кулемет Бергмана МП-18/1 (почав виготовлятися у 1918 році у Німеччині), Багато рукопашних сутичок, "гарматом'ясного" натуралізму. Окремо зображені шпиталі з пораненими та ампутація руки.
Поляки. Показані стосунки між різними польськими суспільними прошарками.
Головний герой у цивільному житті через дружину дає ляпаса жандармському майору. У війську Ян б'ється з унтер-офіцером, що надумано звинуватив його у більшовицькій агітації та лайливо висловився про дружину. Військовий суд, не вникаючи у суть справи, засуджує його до розстрілу..
У містах народ охоче записується до армії, у селах - мляво. Через це Пілсудський призначає новим прем'єром політика, що користується авторитетом на селі.
Польська пані розмірковує про різницю між менталітетом вищих прошарків і селян, називає нижчі прошарки "гнилими".
Наголошується, що солдати польського війська під час 1-ї світової служили у арміях різних держав: Німеччини, Австро-Угорщини, Російської імперії. Вояки мають різний рівень освіти, деякі взагалі не цікавляться літературою. (Ліричний герой, піднімаючи книжку: "- Це ж Лермонтов". "- Не треба тобі цей Лермонтов. Мабуть, якийсь червоний комісар".). Проте, хоч і важко, але знаходять спільну мову.
Більшовики. Зображені доволі опукло і колоритно. Більшовицькі агітатори рвуть горлянки: "Дайош Варшаву!", переконують, що там багато коштовностей, хутра та квартир. Одним з основних персонажів виступає чекіст Биковський. Він єдиний, хто багато розмовляє польською і російською. Часто стріляє з пістолета. Час від часу застрелює тих, хто, на його думку, веде себе по-шкідницьки. Відмову від помсти головного героя голові трибуналу називає буржуазною мораллю. Видає багато різних розлогих сентенцій на кшталт: "ЧК- це не просто таємна поліція, це удосконалене знаряддя революціного терору. Таке саме, порівняно з гільйотиною, як гільйотина порівняно з роботою ката з сокирою".
Сюжетні лінії. Крім загальноісторичної та лінії головних героїв є ще додаткові. Вони прописані і викликають інтерес.
Кохання, секс. Основним сюжетним стрижнем проходить кохання щойно одружених Яна та Олі, яке зберігається, незважаючи на розлуку. Приставання капітана жандармерії до Олі закінчуються для нього погано. Є епізод, де більшовицькі солдати гвалтують польську доярку. Биковський згадує китайця з кличкою Хоця Йобца, якого він розстріляв не за бігання по бабам, а за те, що залишив свій пост. У самого Биковського важкі стосунки з "походною дружиною", що складають окремий сюжет.
Гумор. Він різний - ситуативні сцени, репліки, діалоги. На початку фільму Ян з друзями їде по вулиці і серед сентенцій про те, що "дадаїзм і експресіонізм - буржуазне мистецтво", волають: "Дівчино! Віддай цноту патріоту!"
Репліка друзів Яна капітану Костшеві, чий мундир залила горілка: "Чиста горілка не псує ні гонору, ні мундиру".
На призовному пункті. "Вояк з комісії: - Та ви, хлопці, ще пороху не нюхали. Новобранці: - А що, його теж можна нюхати?
Трагікомічно виглядають "вибори" Биковським комітету з випадкових людей із юрби.
Польські телеграфісти, розгадавши код шифрування, глушать ефір Тухачевському текстом Старого Заповіту.
Релігія. Ксьондз урочисто одружує головних ліричних героїв. Потім він же заспокоює Олю, закликає вірити, що її чоловік ще живий. Також польський священик піднімає з хрестом в атаку вояків, які залягли у відкритому полі під нищівним кулеметним вогнем.
Музика. Переважно це польські пісні у кабаре, які виконує головна героїня (акторка Наталя Урбанська у реальному житті є співачкою). Серед них є як і веселі, так і сумна про троянди, що виросли на могилі милого. Також в епізодах лунає мелодія "Інтернаціоналу". Герой Домогарова співає варіацію пісні "Любо, братці, любо".
Мова символів. Маса вояків червоної Конармії, що рухається полем, нагадує татарську орду. Під час вуличних боїв на балконі будинку більшовики скидають польський прапор. Потім поляки, відбивши свої укріплення, точно у такому ж ракурсі скидають більшовицький.
Згадки про Україну і українців.
Один чи два рази згадується усно Петлюра, 3-4 рази українці. Переважно з вуст Пілсудського, як-от:
"Київ треба віддати українцям".
"Якщо українці нам не допоможуть, ми посипемося як пісок".
"Українці генерала Безручка обороняють наш південний фланг" (під час Варшавської битви).
Подивився фільм на відкритті Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість". Наявні у тексті цитати довільні, з пам'яті.
Прелюдія. Початок дуже затягнувся, як це на згаданому фестивалі завжди буває. Від заявленого часу відкриття до показу фільму минуло півтори години. "Cкіфським оленем" за внесок у кіномистецтво нагородили сценариста Ібрагимбекова ("Біле сонце пустелі", "Стомлені сонцем" та ін.). Халпахчі представив журі - французький режисер, словацька акторка, від України - Оксана Забужко (вона і очолила журі).
Після виступу оркестру (останній номер - мелодія The Tornadoes - Bustin Surfboards з "Кримінального читва") та офіціозу виступав коротко Єжи Гофман. Приземкуватий, огрядний 80-річний кінорежисер тримався бадьоро, жартував: "якщо 41 рік проводиться фестиваль і зветься "Молодість", то я також ще юнак". Також казав: "Ваші аплодисменти - це кредит, якщо вони будуть і після закінчення фільму, тоді я буду задоволений". Аплодисменти по закінченні були, але якісь мляві. Адже не виключено, що фільм не усім до смаку прийшовся, або просто публіка перегодована кіностравами. Особливості показу: У залі було прохолодно, +15 С. Двічі, практично підряд, під час одної з батальних сцен зображення зависало, наче на комп'ютері.
Мені особисто фільм сподобався. Не шедевр, але добре зроблений твір. Масштабний блокбастер на військово-історичну тему.
Мої детальні викладки - під lj-катом.
UPD:
Сайт фільму: http://www.bitwawarszawska1920film.pl/
Трейлер з сюжетом:
http://ukrpol.net/2011/10/18/%d0%b2%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b0%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d0%b1%d0%b8%d1%82%d0%b2%d0%b0-%d0%b3%d0%be%d1%84%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b0-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%ba%d1%80%d0%b8%d1%94-%d1%84%d0%b5%d1%81/#more-1673
Фото зі зйомок у 2010 році: http://yablor.ru/blogs/sogodni-u-polschi--den-nezalejnosti/879356
Сайт кінофестивалю «Молодість»: http://www.molodist.com/
Технічні дані. Це перший польський фільм, знятий у 3D. 115 хвилин.
Польські персонажі розмовляють польською, більшовики - російською. Під час показу були продемостровані субтитри англійською та українською.
Актори. Деніел Ольбрихський у ролі Пілсудського, Богуслав Лінда ("Пси", "Пси-2") у ролі полковника Вєняви - ад'ютанта Пілсудського, Домогаров у ролі отамана кубанських козаків, Ольга Кабо в ролі "похідної дружини" чекіста Биковського. У головних ролях - Борис Шиц (Borys Szyc) та Наташа Урбанська (Natasza Urbanska) .
Історичне тло.
У фільмі є чимало реальних історичних постатей. З польського боку фігурують Пілсудський та генерал Гелер, інші генерали, два прем'єр-міністри. З більшовицького боку в епізодах присутні Ленін, Троцький, Сталін, Тухачевський, члени Політбюро, делегати з'їзду 2-го Інтернаціоналу.
З точки зору історичної достовірності викликають сумніви окремі репліки. Ті, які більше пасують Троцькому, проголошує Сталін ("Польські війська зіпсували справу поширення соціалістичної революції по всьому світу"), а які притаманні Сталіну - Ленін ("Тепер будемо будувати соціалізм в окремо взятій країні").
Кіноляпи (можливі). Більшовицький солдат прохромлює Яна багнетом у ліву сторону, а поранений Ян у шпиталі загоює праву.
Сталін говорить без грузинського акценту.
Батальні сцени. Займають більшість екранного часу - бої у полі, передмісті, у місті. У бойових діях, крім кінноти, піхоти, гармат, кулеметів "Максим", бронеавтомобілів та невеликих танків, беруть участь також і аероплани. Масштабно зображені атаки, відступи, контратаки. Серед стрілецької зброї у поляків під час оборонного бою помітний пристрій, схожий не то на ручний кулемет Льюіса, не то на пістолет-кулемет Бергмана МП-18/1 (почав виготовлятися у 1918 році у Німеччині), Багато рукопашних сутичок, "гарматом'ясного" натуралізму. Окремо зображені шпиталі з пораненими та ампутація руки.
Поляки. Показані стосунки між різними польськими суспільними прошарками.
Головний герой у цивільному житті через дружину дає ляпаса жандармському майору. У війську Ян б'ється з унтер-офіцером, що надумано звинуватив його у більшовицькій агітації та лайливо висловився про дружину. Військовий суд, не вникаючи у суть справи, засуджує його до розстрілу..
У містах народ охоче записується до армії, у селах - мляво. Через це Пілсудський призначає новим прем'єром політика, що користується авторитетом на селі.
Польська пані розмірковує про різницю між менталітетом вищих прошарків і селян, називає нижчі прошарки "гнилими".
Наголошується, що солдати польського війська під час 1-ї світової служили у арміях різних держав: Німеччини, Австро-Угорщини, Російської імперії. Вояки мають різний рівень освіти, деякі взагалі не цікавляться літературою. (Ліричний герой, піднімаючи книжку: "- Це ж Лермонтов". "- Не треба тобі цей Лермонтов. Мабуть, якийсь червоний комісар".). Проте, хоч і важко, але знаходять спільну мову.
Більшовики. Зображені доволі опукло і колоритно. Більшовицькі агітатори рвуть горлянки: "Дайош Варшаву!", переконують, що там багато коштовностей, хутра та квартир. Одним з основних персонажів виступає чекіст Биковський. Він єдиний, хто багато розмовляє польською і російською. Часто стріляє з пістолета. Час від часу застрелює тих, хто, на його думку, веде себе по-шкідницьки. Відмову від помсти головного героя голові трибуналу називає буржуазною мораллю. Видає багато різних розлогих сентенцій на кшталт: "ЧК- це не просто таємна поліція, це удосконалене знаряддя революціного терору. Таке саме, порівняно з гільйотиною, як гільйотина порівняно з роботою ката з сокирою".
Сюжетні лінії. Крім загальноісторичної та лінії головних героїв є ще додаткові. Вони прописані і викликають інтерес.
Кохання, секс. Основним сюжетним стрижнем проходить кохання щойно одружених Яна та Олі, яке зберігається, незважаючи на розлуку. Приставання капітана жандармерії до Олі закінчуються для нього погано. Є епізод, де більшовицькі солдати гвалтують польську доярку. Биковський згадує китайця з кличкою Хоця Йобца, якого він розстріляв не за бігання по бабам, а за те, що залишив свій пост. У самого Биковського важкі стосунки з "походною дружиною", що складають окремий сюжет.
Гумор. Він різний - ситуативні сцени, репліки, діалоги. На початку фільму Ян з друзями їде по вулиці і серед сентенцій про те, що "дадаїзм і експресіонізм - буржуазне мистецтво", волають: "Дівчино! Віддай цноту патріоту!"
Репліка друзів Яна капітану Костшеві, чий мундир залила горілка: "Чиста горілка не псує ні гонору, ні мундиру".
На призовному пункті. "Вояк з комісії: - Та ви, хлопці, ще пороху не нюхали. Новобранці: - А що, його теж можна нюхати?
Трагікомічно виглядають "вибори" Биковським комітету з випадкових людей із юрби.
Польські телеграфісти, розгадавши код шифрування, глушать ефір Тухачевському текстом Старого Заповіту.
Релігія. Ксьондз урочисто одружує головних ліричних героїв. Потім він же заспокоює Олю, закликає вірити, що її чоловік ще живий. Також польський священик піднімає з хрестом в атаку вояків, які залягли у відкритому полі під нищівним кулеметним вогнем.
Музика. Переважно це польські пісні у кабаре, які виконує головна героїня (акторка Наталя Урбанська у реальному житті є співачкою). Серед них є як і веселі, так і сумна про троянди, що виросли на могилі милого. Також в епізодах лунає мелодія "Інтернаціоналу". Герой Домогарова співає варіацію пісні "Любо, братці, любо".
Мова символів. Маса вояків червоної Конармії, що рухається полем, нагадує татарську орду. Під час вуличних боїв на балконі будинку більшовики скидають польський прапор. Потім поляки, відбивши свої укріплення, точно у такому ж ракурсі скидають більшовицький.
Згадки про Україну і українців.
Один чи два рази згадується усно Петлюра, 3-4 рази українці. Переважно з вуст Пілсудського, як-от:
"Київ треба віддати українцям".
"Якщо українці нам не допоможуть, ми посипемося як пісок".
"Українці генерала Безручка обороняють наш південний фланг" (під час Варшавської битви).