Черги як лихо.
БЕЗ ЧЕРГИ.
Поглядові впритул інколи відкривається те са-
ме, що і з висоти пташиного польоту. Дивитися
взагалі можна як завгодно: і впритул, і знизу, але
оцінювати бажано все-таки з якоїсь висоти: мен-
ше ризику помилитися.
Для найзагальнішого і найпринциповішого ви-
значення, який лад панує в тій або іншій країні,
вистачає одного-єдиного питання: чи є черги?
Якщо є, це - соціалізм. Якщо немає, це
- капіта-
лізм. Капіталізм - система суспільна. Це озна-
чає, що в незрілому суспільстві й капіталізм не-
зрілий, у зрілому - зрілий. А ось соціалізм, він
убогий у будь-якому суспільстві, навіть у шведсь-
кому. Тому що черги, пані та панове.
Саме перед кончиною радянського соціалізму
інтелігенція з надією підносила шведський.
Письменник Чингіз Айтматов навів його як при-
клад на Першому з'їзді народних депутатів СРСР.
Ми після цього дещо почитали, поїздили, і як же
було нам дізнатися, що шведський соціалізм -
це в чомусь така сама гидота, як і вітчизняний.
У чергах на серйозні обстеження і операції люди
стоять роками, влаштувати дитину до хорошої
школи можна тільки за великі гроші або по бла-
ту.
Рівень життя в Швеції неспіввимірно вищий,
ніж у СРСР, але без блату і там - жодного кроку.
Тому що держава підім'яла під себе все, що захо-
тіла, а зачароване казенною соціал-демократич-
ною пропагандою населення не заперечувало.
Чи жарт: соцдеки при владі беззмінне 50 років!
*про український капіталізм*
В Україні черг немає. Ні за чим. Нужденність
майже загальна, бідність, убогість. А черг немає.
Це ознака порівняно правильної економіки. Це.
повторимо, не що інше, як капіталізм, хоча - хто
ж сперечається! - вельми брудний. До честіУкраїни,
вона (незбагненним для автора чином!)
відбила всі спроби пані Тимошенко влаштувати
черги чи то до м'яса, чи до палива. Так, до речі,
народна заступниця №1 показала, шо вона дійс-
но готова на все, аби зберегти це звання.
В Україні немає і такої шведської принади, як
розгул масових груп інтересів, що навперебій
рвуть суспільний пиріг. Це теж незбагненне для
автора. Прикро, що бюджет пиляють розбійники
з депутатськими значками і ксивами вищих чи-
новників, але страшно подумати, що було б, якби
до них приєдналася якась потужна профспілка з
кимось на кшталт Конотопської відьми на чолі.
А за нею другий, третій... В українських умовах
порятунком від них стала б тільки диктатура без
жодного переносного розуміння.
Нема лиха без добра. Зайняті особистою нажи-
вою, державні діячі й народні обранці мало дума-
ють про те, щоб рішуче і швидко привести есе
господарське життя до західного знаменника.
У країні існують свободи, які й не снилися сучас-
ному європейцеві. Вони дозволяють людям ви-
живати. Існує величезний ринок послуг, куди не
вхожий ні податківець, ні пожежник, ні санлікар,
ні мент. Мужик будує собі сарайчик - і жодна ін-
станція, слава Богу, не цікавиться, кого і за скіль-
ки він найняв собі в допомогу. Правитель, у яко-
го вистачить зухвалості залізти сюди, скрутить
шию відразу. Щоправда, немає і добра без лиха.
Влада байдуже поглядає на гігантську мережу
приватних навчальних закладів, де нічому не вчать.
Якась фантастика: найбідніше населення
Європи добровільно і охоче викладає запамороч-
ливі суми за дипломи, ціна яким - копійка в ба-
зарний день. Що ж, свої гроші кожен має право
хоч із кашею з'їсти.
Таким чином, грубе, жадібне і пасивне прав-
ління краще, ніж грубе, алчне і активне: перше
через свій «пофігізм» дозволяє людям хоч якось
зводити кінці з кінцями. На жаль, у такому разі
виникає небезпека, що народне невдоволення
очолять соціалісти того чи іншого штибу, щоб
знову взятися за своє.
Анатолій Стріляний (с), «Коментарі» (с)
До відома: рос.-мовна версія на блозі Стріляного http://blog.comments.ua/?p=317
Поглядові впритул інколи відкривається те са-
ме, що і з висоти пташиного польоту. Дивитися
взагалі можна як завгодно: і впритул, і знизу, але
оцінювати бажано все-таки з якоїсь висоти: мен-
ше ризику помилитися.
Для найзагальнішого і найпринциповішого ви-
значення, який лад панує в тій або іншій країні,
вистачає одного-єдиного питання: чи є черги?
Якщо є, це - соціалізм. Якщо немає, це
- капіта-
лізм. Капіталізм - система суспільна. Це озна-
чає, що в незрілому суспільстві й капіталізм не-
зрілий, у зрілому - зрілий. А ось соціалізм, він
убогий у будь-якому суспільстві, навіть у шведсь-
кому. Тому що черги, пані та панове.
Саме перед кончиною радянського соціалізму
інтелігенція з надією підносила шведський.
Письменник Чингіз Айтматов навів його як при-
клад на Першому з'їзді народних депутатів СРСР.
Ми після цього дещо почитали, поїздили, і як же
було нам дізнатися, що шведський соціалізм -
це в чомусь така сама гидота, як і вітчизняний.
У чергах на серйозні обстеження і операції люди
стоять роками, влаштувати дитину до хорошої
школи можна тільки за великі гроші або по бла-
ту.
Рівень життя в Швеції неспіввимірно вищий,
ніж у СРСР, але без блату і там - жодного кроку.
Тому що держава підім'яла під себе все, що захо-
тіла, а зачароване казенною соціал-демократич-
ною пропагандою населення не заперечувало.
Чи жарт: соцдеки при владі беззмінне 50 років!
*про український капіталізм*
В Україні черг немає. Ні за чим. Нужденність
майже загальна, бідність, убогість. А черг немає.
Це ознака порівняно правильної економіки. Це.
повторимо, не що інше, як капіталізм, хоча - хто
ж сперечається! - вельми брудний. До честіУкраїни,
вона (незбагненним для автора чином!)
відбила всі спроби пані Тимошенко влаштувати
черги чи то до м'яса, чи до палива. Так, до речі,
народна заступниця №1 показала, шо вона дійс-
но готова на все, аби зберегти це звання.
В Україні немає і такої шведської принади, як
розгул масових груп інтересів, що навперебій
рвуть суспільний пиріг. Це теж незбагненне для
автора. Прикро, що бюджет пиляють розбійники
з депутатськими значками і ксивами вищих чи-
новників, але страшно подумати, що було б, якби
до них приєдналася якась потужна профспілка з
кимось на кшталт Конотопської відьми на чолі.
А за нею другий, третій... В українських умовах
порятунком від них стала б тільки диктатура без
жодного переносного розуміння.
Нема лиха без добра. Зайняті особистою нажи-
вою, державні діячі й народні обранці мало дума-
ють про те, щоб рішуче і швидко привести есе
господарське життя до західного знаменника.
У країні існують свободи, які й не снилися сучас-
ному європейцеві. Вони дозволяють людям ви-
живати. Існує величезний ринок послуг, куди не
вхожий ні податківець, ні пожежник, ні санлікар,
ні мент. Мужик будує собі сарайчик - і жодна ін-
станція, слава Богу, не цікавиться, кого і за скіль-
ки він найняв собі в допомогу. Правитель, у яко-
го вистачить зухвалості залізти сюди, скрутить
шию відразу. Щоправда, немає і добра без лиха.
Влада байдуже поглядає на гігантську мережу
приватних навчальних закладів, де нічому не вчать.
Якась фантастика: найбідніше населення
Європи добровільно і охоче викладає запамороч-
ливі суми за дипломи, ціна яким - копійка в ба-
зарний день. Що ж, свої гроші кожен має право
хоч із кашею з'їсти.
Таким чином, грубе, жадібне і пасивне прав-
ління краще, ніж грубе, алчне і активне: перше
через свій «пофігізм» дозволяє людям хоч якось
зводити кінці з кінцями. На жаль, у такому разі
виникає небезпека, що народне невдоволення
очолять соціалісти того чи іншого штибу, щоб
знову взятися за своє.
Анатолій Стріляний (с), «Коментарі» (с)
До відома: рос.-мовна версія на блозі Стріляного http://blog.comments.ua/?p=317