Трохи побуту
Кілька днів тому нарешті відбулась ця історична подія і я переїхала до нового помешкання в Кракові, де сподіваюсь провести найближчий рік. Це така невеличка кімнатка під дахом у великій двоповерховій квартирі, де крім мене мешкає ще кілька волонтерів або студентів (2 поляка, 1 іспанець, німка і ще одна українка). На першому поверсі хлопці (2 поляка - Мартін і Ромек та іспанець Дані), на другому - дівчата: я, моя напарниця німка Марі і ще одна українка Захар’я з Сімферополя. Будиночок наш має всього 3 поверхи, то я ніби на 3 з половиною. Речі мої ще розкидані по кімнаті. Я дуже люблю цей стан незавершеного переїзду, коли в голові так багато ідей про те, як краще облаштувати все, що куди поставити. В уже два тижні не було жодного вільного дня. Спочатку тренінг для волонтерів у Пєкарах під Краковом, де ми щодня вставали інколи в 7 або 8 і мали заняття до вечора. Завтра з Марі знову їдемо на тиждень в Пєкари: будемо допомагати проводити тренінг для учнів з Німеччини і Польщі.
Сьогодні з дівчатами весь день прибирали величезну кухню, коридор, 2 поверх і сходи. Я не заспокоїлась, поки по 2 рази не перемила всюди підлогу). Тепер всі хлопці захоплюються нами і обіцяють підтримувати чистоту.
На кілька днів приїхав ще один німець Маркус (тут постійно хтось гостює). Сьогодні ввечері, не зважаючи на постійний дощ, відвідали цікавий паб з добрим пивом.
Про місто напишу окремо, бо тут дуже багато всього цікавого, неймовірно красивого історичного і старовинного. І найголовніше - люди дуже привітні і щирі. Можна не боятися загубитись у ньому, скоріше навпаки: найкраще робити так, як ми з Марі - просто бродити вулицями і парками, а потім шукати дорогу додому.
P.S.
Кілька людей мене питали, чи не шкодую я, що поїхала на цілий рік. Зараз поки рано остаточно щось вирішувати, але я, без сумніву, дуже рада. Так багато можливостей, красиве старе місто, чудові люди і цікава робота, - майже все необхідне для щастя. Звісно, бракує близьких людей з України, але намагаюсь концентруватись на тому, що є тут і зараз. І, зрештою, Польща - це не край світу, кожен справді бажаючий зможе приїхати. Так що, користуючись нагодою, запрошую всіх бажаючих відвідати старовинний Краків і мене в ньому заодно).
