Сиджу за ранковою кавою і ділюсь з вами)
Смакуючи її, гарячу з цієї , улюбленої , виключно-кавової чашки з відбитою ручкою по-філософському розмірковую над тим, що в стражданнях ми ,такі да, міцнішаємо.Головне терпіння та мудрість, любов і....слухати Отця.
Переворот в голові, рука на пульсі, тонометр на передпліччі....Кругообіг речей в квартирі став трохи підвладний мені) І одразу з"являються сили та бажання щось робити, робити, робити. Час, якого так мало( ну чому в добі всього 24 години?) , він спливає так швидко. Адже все ж таки є засоби мати його трохи більше, використовувати за призначенням) А мені ( натура в мене така..) так важко упорядковувати себе))
Вмовила себе не лягати спати о 3..4-й ))) і ось маю результат. До 8ої ранку у мене вже ціла купа-стопка житніх смачнющих млинців, каструля гарячого шоколаду( і кава для мене) і в очах світиться щастя) Бо зранку був час і на молитву і на читання. Слава Богу за це)