Бррр

[osadcha]

розкажу і свою маленьку історію про голодомор: моя бабця була тоді молода, але мала вже кількох дітей, що голодували. Вона взяла свою гарну хустину і пішла по селах виміняти на щось їстівне. Йшла довго, було холодно, не могла знайти охочих мінятися на дорогоцінні харчі. Вкрай стомлена і голодна, вона почала втрачати свідомість, аж коли побачила димок із хати, що стояла на краю чужого села, а ще почула запах варива. Вона зайшла, віддала хустину, ій налили варива взамін. Схопивши миску, вона побігла геть, навіть сама не розуміючи чому. Їла як в останній раз, а коли почала черпати ложкою дно, на дні побачила людський пальчик. Вона довго плакала...
Пізніше вона взнала, що хата та користувалася недоброю славою серед людей: якщо одинокий перехожий заходив, то вже ніхто його ніколи не бачив.

galynagerya пише