Оксанка МАКСИМЧУК
Кола буття: Оксанкою Максимчук захоплюється Тарас Чубай і Костянтин Москалець. ЇЇ добіркою "Ксенії"...
..Нещодавно переглянула своїх френдів і побачила, що вона видалила свій ЖЖ.
..А тепер прочитала передмову до "Ксеній" і виявила, що про неї писав пан Андрій Содомора. Я дружу з сестрою Содомори, пані Біскуповою, її чоловіком та доньками, на Львівщині. Люблю їхню сім`ю. Підучую їхню внучку Марічку англійсьокої і життю.
..Маю книжку пана Содомори про Львів, заочно даровану мені з побажальним автографом.
..Нещодавно ходила на вчителювання до їхньої Марічки, і якраз потрапила на радіопередачу, де читалися вірші Андрія Содомори в честь його Дня народження. Послухала з усією сім`єю. Відчула себе краще, ніж вдома. Четверо людей вкупці, мовчки перетворені у слух.
..Вірші пана Содомори начитував артист Святослав Максимчук - батько Оксанки...
..Особисто я її люблю за метафору "..огидні квіти ліхтарів..."
А це її вірш зі збірки "Ксенії"
Життя, можливо, вічне, але кров
згортається і гусне за хвилини.
Я ще повернуся сюди. Я знов
ступатиму по плитах швидкоплинних,
шукатиму між течій острівця
людського спокою, і слухатиму голос
давно нечутний. Знову до отця
я повернусь лицем. І стане голо
переді мною та, ким я могла
для себе стати. Та, котра не стала
ніким. Так тихо знову. Мла.
Туман. Світанок гусне справа.
Той, в кого час відняв всі імена,
що Богом вплетено у суть сотвореного,
пізнає: смертності таки нема.
Є тільки смерть. Величним сивим вороном
ніч відійшла. Остання та межа,
поза котрою зникнуть всі наймення,
лишаючи одне. І тихий жаль,
що перед часом я - лише займенник.