жіноча доля - ой-ля-ля
Один ще в піжамі,
закакався другий…
від недосипання
мізки їдуть кругом…
Втомилась, зморилась,
не хочу нічого,-
ні спати, ні їсти…
Лиш тільки одного, -
щоб враз опинитись
в дощистому Львові, -
в калюжу ступити,
втонути в розмові,
зайти у „Світ кави”,
щоб випити чаю..,
щоб подих ласкавий
Боїмського раю
Відчути. Залізти
під Ратуші дзвони,
щоб піцу там з`їсти,
й дахи по-між крони
дерев цілувати
розтуленим оком.
Гул міста кохати,
що вібропотоком
вливаючись в нерви,
втамовує спрагу
душевну…
Та черви
буденної саги
з`їдають мій мозок
в маленькому місті..
Бажаю: „Смачного!”,-
їм довго ще їсти.