Українці і політичний терор у Польщі в 1920-1939 роках

[ortep75]

У 1920-1930 рр. насильство і терор були поширеним інструментом політичної боротьби державної влади Польщі й польських політичних партій. У нього було залучено кілька десятків тисяч осіб. Саме вони були головним джерелом політичного насильства і терору, зокрема на українських землях. В українських легальних партіях, на відміну від польських, не було збройних загонів партійних бойовиків. Бойові підрозділи в українському русі мали тільки нелегальні Українська військова організації (УВО) в 1920-1929 роках і Організація українських націоналістів у 1929-1939 оках. При цьому з 1,5-4 тисяч українських підпільників терористичною діяльністю на постійній основі займалися від кількох десятків до однієї сотні осіб. Ще кілька сотень людей спорадично могли залучатися до силових акцій, побиття неугодних тощо. Водночас тільки в однієї Польської соціалістичної партії в бойовому підрозділі «Соціалістична акція» було 3000 бойовиків при загальній чисельності партії до 50 тисяч осіб. Насильство УВО і ОУН-УВО для польського суспільства не виділялося нічим істотним на тлі насильства під час політичної боротьби політичних сил, що борються за владу в державі. Українські терористи серйозно заявили про себе на загальнодержавному рівні, тільки вбивши 1934 р. міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.