«Щодо мене особисто, то я людина міста! Я не знаю жодної назви або рослини чи птаха. Це не мій фах. Знати їх це професія ботаніка, дендролога, міколога. Я не люблю природи, якою вона є. Вона діє прикро мені на нерви. Я витримую природу виключно тоді, коли її пристосовано вже для людських вигод. Краєвид повинен розкриватись з тераси ресторану. Природа повинна бути подана при столикові кав’ярні: добра кава, тістечка довкола кольорова ні тканини далечини. Асфальтовані тротуари в цілинному лісі. Заплачений вхідний збір і поруччя на які можна спиратися, зазираючи в безодню.
Природа повинна бути комфортабельною.»
Віктор Домонтович. Без грунту.