Робота в державних органах. Українські реалії. Тест.
Більшість людей на землі бажають працювати в держаних органах своєї країни. Вони вбачають у цьому стабільність, повагу зі сторони інших, високий соціальний статус, впевненість у завтрашньому дні, різноманітні гарантії, нагороди, відзнаки і решта речей, які для мене завжди здавалися дрібницями, котрі і так можна набути, працюючи на себе.
Одним із ( Read more... )
Одним із ( Read more... )
моя спраця для них обмежилась лиш проходженням різних практик під час навчання на юридичному, однак враження залишились не найкращі... і одразу зникли всі питання про джерела корупції в країні і сміх після фрази "щоб ти жив на одну зарплату" :)
мене зараз дивує інше: деградація мозку молодих людей, які 2-3 роки попрацюють під началом недобитків державних установ з радянським типом мислення. я розумію, що мозок працює за принцтпом м'язу: його треба тренувати, але швидкість атрофації мисленнєвих функцій і звуження горизонтів мене вражає. ще білше вражає небажання бачити чи навіть чути про інші можливості трактування якихось норм чи про інші способи дій... бо ж це би примусило вийти з колії, підняти голову, відкрити очі! краще ж йти впряженими, тягнути кудись - невідомо куди когось чи щось невідоме за спиною (адже щоб знати кого і куди тягнеш треба знову ж таки підняти голову і відкрити очі) і нарікати на шефа, дорогу, погоду, незгідних громадян.
колись, було, схопилась за цитату Шевченка "чи діждемося Вашингтонга з новим і праведним законом? а діждемось таки колись!", а тепер ясно розумію, що ні! не діждемося. один прогресивний Вашингтон на чолі, в печінках чи ще де-небудь нам не допоможе..будем мати його в дупі (може не ти і не я, але статистично-демократична більшість. а може і ти, і я, якщо життя покаже нам своє ненайпривітніше обличчя). а щоб виростити свого, який буде мати розуміння і підтримку знизу має перемолотись ще не одне покоління в жорнах совісті і розуміння елементарних принципів співіснування в суспільстві.
можливо вже й забагато тут розписалась, але тема актуальна :)
Reply
Колись, таки отримаємо, але ж "I want it now"-, відповідає молодь в цілому світі.
І я хочу зараз, але так не буває, тому степ бай степ :-)
Reply
Зємкєвіч писав колись про життя в Польщі в плані співраці з державними органами у порівнянні з Німеччиною (здається), що це як плавати в кисілі: рухи виконуєш ті ж що й у воді, але вимагає набагато більше часу і зусиль. в нас десь так само... і винне в тому не керівництво, а рядові працівники державних органів.
випадок із життя: минулих вихідних була в Олеському замку. 17.00. приїхали. музей закритий вже. державна охорона. охоронець каже, що не пустить на територію, бо музей вже закритий. питаю: а в ресторан теж не пустите? він каже, що в ресторан впустить. питання: в ресторан люди мають перелетіти?
і так на кожному кроці. дай *не достатньо розвинутій розумово людині* хоч найменшу дрібку влади і та *не достатньо розвинута розумово людина* зробить все, щоб ускладнити життя оточенню.
Reply
Leave a comment