Гранітне та околиці
Гранітне до війни
Знайомтесь
село Гранітне
Грані́тне (урум. Эст’и Карани; до 1946 року Стара Карань) - село в Україні, в Тельманівському районі Донецької області, центр сільської ради. Розташоване на правому березі річки Кальміусу, що в цій місцевості має скелясті береги, в межиріччі приток Дубової та Столової балок за 15 кілометрів від районного центру і за 25 кілометрів від залізничної станції Карань. Населення - 3 615 чоловік.
Як будь-яке українське село до нього не так легко добиратись: або на електричці + таксі до села; або з Донецька рейсовим автобусом. Оба шляхи цікаві. Можно звичайно машиною, але дороги......
Я їхала маршруткою - так вибула зі справ на цілий день - "я дізналась як можно зробити з шлунка яєчну")) дороги це наше все!!
Гранітне велике село. Йому підпорядковуються декілька маленьких сіл. Практично один в один йдуть Гранітне з селом Старамар`ївка. Розділяє їх міст через річку Кальміус.
В Гранітном був, звичайно, гранітний кар`єр, інкубаторне підприємство і достатньо ще чого було.
Старамар`ївка - нічого у неї немає. Одна дорога і гарний вид с ії околиць.
закінчення цієї вулиці вже без асфальту
Місцина дуже красива. Часто приваблює фотографів знімати світанки і захід сонця;
гранітні маленьки скелі,
кам'яні баби (скіфські, печенізькі, половецькі баби) лежать прям на городах
Земля древня і тому камені баби давнини можно відкопати у себе й на городі. Колись розбирали один будинок (перебудовували) в якості фундаменту знайшли декілька таких баб.
Багато місцевих звичайно роз`їзжаються, частіше перебираються в Тельманове чи Маріуполь.
В Тельманове можно зайти в будь-яку установу і знайти людей, які знають безпосередньо когось з твоїх родичів.
Національний состав теж цікавий. Как і по всьому Приазов`ю, в сілі велика грецька діаспора (десь на правах корінних). Вони досі на святах танцюють улюблені народні танці, готують улюблені страви. Інші - поляки, німці - повністю розчинились у радянську людину.
Деяки, хто колись виїхав з села, навіть якщо родичів вже немає купують будиночок і приіздять на вихідні, як на дачу.
[Історія однієї хати]
В 35-м вона стояла пуста. В той час багато хат стояло пустих після 32-33 років. В 1935 туди виселели мого прадіда з 9-ю дітьми. В цій ж хаті жила моя бабця одразу після весілля.
Зараз в ній також живуть люди, але вже окна заклали цеглою. Верогідно хата наближається до свого першого сотого ювілея:)
[Війна робить свою справу]В два етапи розбомбили міст
Ця будівля колишня початкова українська школа - в такому стані будівля вже давно
(колись в ній навчались повністю українською мовою) в ній вчився мій батько, потім магазин, де працювала продавчинею моя бабуся.
зараз це зона ДНР в Старомар`ївці
А це головний символ села який зустрічає всіх гостей. І це символ, коли села жили "по-справжньому"..........як було б не прикро - тому люди й голосують за КПУ......
Знайомтесь
село Гранітне
Грані́тне (урум. Эст’и Карани; до 1946 року Стара Карань) - село в Україні, в Тельманівському районі Донецької області, центр сільської ради. Розташоване на правому березі річки Кальміусу, що в цій місцевості має скелясті береги, в межиріччі приток Дубової та Столової балок за 15 кілометрів від районного центру і за 25 кілометрів від залізничної станції Карань. Населення - 3 615 чоловік.
Як будь-яке українське село до нього не так легко добиратись: або на електричці + таксі до села; або з Донецька рейсовим автобусом. Оба шляхи цікаві. Можно звичайно машиною, але дороги......
Я їхала маршруткою - так вибула зі справ на цілий день - "я дізналась як можно зробити з шлунка яєчну")) дороги це наше все!!
Гранітне велике село. Йому підпорядковуються декілька маленьких сіл. Практично один в один йдуть Гранітне з селом Старамар`ївка. Розділяє їх міст через річку Кальміус.
В Гранітном був, звичайно, гранітний кар`єр, інкубаторне підприємство і достатньо ще чого було.
Старамар`ївка - нічого у неї немає. Одна дорога і гарний вид с ії околиць.
закінчення цієї вулиці вже без асфальту
Місцина дуже красива. Часто приваблює фотографів знімати світанки і захід сонця;
гранітні маленьки скелі,
кам'яні баби (скіфські, печенізькі, половецькі баби) лежать прям на городах
Земля древня і тому камені баби давнини можно відкопати у себе й на городі. Колись розбирали один будинок (перебудовували) в якості фундаменту знайшли декілька таких баб.
Багато місцевих звичайно роз`їзжаються, частіше перебираються в Тельманове чи Маріуполь.
В Тельманове можно зайти в будь-яку установу і знайти людей, які знають безпосередньо когось з твоїх родичів.
Національний состав теж цікавий. Как і по всьому Приазов`ю, в сілі велика грецька діаспора (десь на правах корінних). Вони досі на святах танцюють улюблені народні танці, готують улюблені страви. Інші - поляки, німці - повністю розчинились у радянську людину.
Деяки, хто колись виїхав з села, навіть якщо родичів вже немає купують будиночок і приіздять на вихідні, як на дачу.
[Історія однієї хати]
В 35-м вона стояла пуста. В той час багато хат стояло пустих після 32-33 років. В 1935 туди виселели мого прадіда з 9-ю дітьми. В цій ж хаті жила моя бабця одразу після весілля.
Зараз в ній також живуть люди, але вже окна заклали цеглою. Верогідно хата наближається до свого першого сотого ювілея:)
[Війна робить свою справу]В два етапи розбомбили міст
Ця будівля колишня початкова українська школа - в такому стані будівля вже давно
(колись в ній навчались повністю українською мовою) в ній вчився мій батько, потім магазин, де працювала продавчинею моя бабуся.
зараз це зона ДНР в Старомар`ївці
А це головний символ села який зустрічає всіх гостей. І це символ, коли села жили "по-справжньому"..........як було б не прикро - тому люди й голосують за КПУ......