В чий свідомості Крим був Українським?
Політики з Київа кажуть: Крим це Україна; військові - не віддамо Крим. Вся материкова Україна вважає Крим - невідємною частиною України.
Я до останнього відкладала спробу зазирнути в це питання. Напевно боялась чогось неприємного.
Так і сталось.
За даними соцопросів 2008-9 років Центром Разумкова.
Фактично Крим нічий. Україна і Київ важливий для 5-8 відсотків населення (це етнічні українці, помірковані татари). Більшість етничних українців Криму не мають української ідентичності, вважають себе представниками "руського світу" чи слав*янської культури. Майже всі проти "насильницької" українізаціїі Татари дуже насторожені до росіян і росіяни навзаєм майже бояться татар. І так далі ...
Чи могло щось статись за 5-6 років аби ситуація координально змінилась?
ДОМІНУЮЧІ СПІЛЬНОТИ КРИМУ:
САМОВИЗНАЧЕННЯ, ХАРАКТЕР ВЗАЄМОВІДНОСИН, ПЕРСПЕКТИВИ
ЇХ РОЗВИТКУ (у кримському і загальноукраїнському контекстах)
Перший етап дослідження, що здійснювався Центром Разумкова наприкінці 2008р., виявив ряд злободенних проблем суспільного життя Криму, які потребують поглибленого вивчення. До проблемних були віднесені, зокрема, процеси формування кримської регіональної ідентичності та характер взаємин між основними спільнотами, що сформувалися у Криму 1 . Водночас, це дослідження показало, що формування спільнот, які здійснюють “структуротворчий” вплив на перебіг суспільно-політичних процесів в автономії, не завжди відбувається за етнічним принципом. Визначальну роль у формуванні цих спільнот відіграють соціально-культурні орієнтації, що охоплюють уподобання в мовній, культурній сфері, громадянську, релігійну самоідентифікації.
У цьому розділі, на підставі результатів досліджень, проведених у рамках другого етапу проекту, наводяться характеристики домінуючих груп спільноти Криму, виділених за соціокультурними критеріями, їх взаємні оцінки, бачення шляхів вирішення проблем регіону.
1.1. СОЦІОКУЛЬТУРНІ СПІЛЬНОТИ КРИМУ: ОСОБЛИВОСТІ САМОВИЗНАЧЕННЯ І
ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ЄДИНОЇ КРИМСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
Прогнозувати розвиток соціально-політичних процесів у Криму неможливо без чіткого уявлення про те, яким чином ідентифікують себе жителі цього регіону. Адже подібна самоідентифікація є одним з найважливіших чинників, що визначають характер суспільної поведінки громадян, оскільки насамперед вони орієнтуються на цінності, норми, вірування, переконання, що домінують у суспільній групі, до якої вони себе відносять.
Тому були розглянуті особливості соціально-культурної самоідентифікації жителів Криму та виокремлені соціокультурні спільноти 2 . Загалом були підтверджені попередні висновки першого етапу проекту, які полягали в тому, що “за ментальними характеристиками, а також оцінками та позиціями у ставленні до України, українського громадянства, перспектив Криму тощо переважна більшість українців і росіян, які живуть в автономії, станов лять єдину соціокультурну спільноту” 3 , тоді як кримські татари виразно відрізняються від них.
1.1.1. Визначення критеріїв виокремлення соціокультурних спільнот
Мова. Чисельне переважання росіян у Криму зумовлює домінування в автономії російськомовного середовища, внаслідок чого переважна більшість (85,1%) представників українського етносу у Криму вважають рідною російську мову, розмовляють нею вдома - 98,5% (серед етнічних росіян - відповідно 99,6% і 98,4%). Серед кримських татар частка тих, хто вважає рідною мовою російську, невелика (6%, хоча більшою є частка тих, хто переважно розмовляє нею вдома − 31,5%).
Належність до культурної традиції. Серед етнічних росіян 75,9% відносять себе до російської культурної традиції, ще 17,4% − до радянської. Серед етнічних українців більшість (52,7%) відносять себе до представників російської культурної традиції (при тому, що ще 26,6% себе відносять до радянської культурної традиції, і лише 9,7% − до української). Кримські татари дистанціюють себе від російської культурної традиції - лише 0,5% відносять себе до неї, тоді як 91,9% − до кримськотатарської.
Це дає підстави говорити про те, що більшість українців Криму ідентифікують себе як представників єдиної з росіянами соціокультурної спільноти, яка грунтується на домінуванні російськомовної культури.
На пряме питання, чи згодні вони з твердженням, що між етнічними росіянами та українцями у Криму практично немає відмінностей, і вони становлять єдину соціокультурну спільноту, позитивну відповідь дають 73,7% етнічних українців, які живуть у Криму, так само вважає і більшість (76,2%) росіян (таблиця “Існує думка, що між етнічними росіянами та українцями у Криму практично немає відмінностей…”).
Конфесійне самовизначення. Одним із важливих аспектів соціокультурної самоідентифікації є конфесійне самовизначення. При цьому віднесення себе до певної релігійної спільноти часто визначається не релігійними переконаннями, а, скоріше, уявленнями про те, що належність до певної релігії є одним із атрибутів належності до певної етнічної спільноти.
Так, за даними опитування, що проводилося Центром Разумкова в листопаді 2008р., 58,4% опитаних кримчан погодилися з тим, що “національна та релігійна належність людини повинні бути взаємопов’язані: відповідно до традиційних уявлень, наприклад, росіянин - православний, поляк - католик, кримський татарин - мусульманин і т.ін.”.
За даними травневого 2009р. опитування, 85,1% етнічних українців і 84,9% росіян віднесли себе православних, тоді як 97,8% кримських татар − до мусульман (таблиця “До якої релігії Ви себе відносите?”).
Соціокультурні спільноти. На підставі наведеного вище можна виокремити основні соціокультурні спільноти Криму.
Найбільш чисельною групою є ті представники російського та українського етносів, які за своїми соціально-культурними орієнтаціями тяжіють до російської культурної і мовної ідентичності, до геополітичної спільноти, яку можна назвати “російський світ”.
Можна виокремити три головні світоглядно-ідеологічні орієнтири, які визначають належність до “російського світу”: (1) орієнтація на російську культуру, російську
мову; (2) підтримка православ’я як духовної і об’єднавчої основи “російського світу”; (3) єдність східнослов’янського світу під егідою Росії. Ця група отримала умовну назву “слов’янська спільнота” (58,7% опитаних).
Кримськотатарська спільнота (9,1% усіх опитаних) навіть в умовах вимушеного тривалого перебування за межами своєї батьківщини зуміла зберегти високий рівень національної самосвідомості і згуртованості, володіння рідною мовою, усвідомлення належності до кримськотатарської культурної традиції і традиційну релігію - іслам.
Взаємодія цих двох соціокультурних груп (кримських татар і слов’янської спільноти) і визначає насамперед особливості суспільного життя в автономії в різних його проявах (культурному, соціальному, політичному тощо).
Поряд із цими двома “структуротворчими” групами була також виділена досить неоднорідна група “інші” (32,2% опитаних), яка, вже в силу того, що виокремлюється за “негативним” критерієм (тобто перебування поза межами попередньо виділених груп) є структурно дуже неоднорідною. Тому в її рамках виокремлюється ще одна невелика група - “українці Криму” (6,5% опитаних), до якої були включені ті українці, які не схильні ототожнювати себе з “єдиною російськоукраїнською спільнотою Криму”.
1.1.2. Особливості самоідентифікації соціокультурних спільнот
Слов’янська спільнота
Суб’єктивні критерії самоідентифікації. Про значимість національної, мовної і релігійної самоідентифікації для представників різних соціокультурних груп можна судити за відповідями на питання “Про яку групу людей Ви в першу чергу можете сказати “Це - ми”?”. Для жодної із груп національна самоідентифікація не є провідною, найменш значима вона для представників слов’янської спільноти - серед них лише 3% вибрали відповідь “Ми - представники своєї національності” (в інших групах - від 16% до 21%).
Для представників слов’янської спільноти найчастіше головним суб’єктивним критерієм самоідентифікації є віднесення себе до мовної спільноти (“ми - російськомовні” − 66%).
Віднесення до культурної традиції. Три чверті (74,6%) представників слов’янської спільноти відносять себе до російської культурної традиції. Значна частина слов’янської спільноти відносять себе до радянської традиції. Але, чим молодші представники цієї групи, тим рідше вони ідентифікують себе таким чином. Наприклад, серед тих, кому 60 і більше років, вказують на належність до радянської культурної традиції 38,9%, а серед тих, кому від 18 до 29 років - лише 6,5%.
Територіально-просторова ідентичність. Серед представників слов’янської спільноти переважає кримська регіональна ідентичність - 65,4% називають “кримчан” як групу, про яку вони можуть сказати “Це - ми”. Лише 7,4% насамперед називають себе громадянами України. Дещо інакше розподіляються відповіді, коли представників цієї групи просять відповісти, з чим вони себе ототожнюють у першу чергу. З Кримом себе ототожнюють 35,9%, тобто значно менше, ніж тих, хто давав відповідь “ми - кримчани”, насамперед тому, що в цьому питанні з’являються варіанти відповіді, які дозволяють, з одного боку, ще більше “локалізувати” свою ідентичність - “з населеним пунктом проживання (містом, селом)” (25,6%), а також дозволяють ідентифікувати себе із Росією (16,6%) чи з Радянським Союзом (11,7%). З Україною себе ототожнюють лише 3,6% з-поміж них.
Досить показовим для розуміння територіально-просторової ідентичності різних соціокультурних груп є відповіді на питання, чим, на їх думку, є Крим. 40,2% представників слов’янської спільноти обрали варіант відповіді “Крим - це Росія”, 34,8% - “Крим - це і Україна, і Росія”.
Переважання локальної ідентичності зумовлює досить високу частку (41%) переконаних у тому, що всі кримчани, незалежно від їх етнічного походження, мають спільні риси, що відрізняють їх від українців, росіян, представників інших народів. При цьому 36,9% вважають, що наявність цих спільних рис може в перспективі призвести до формування єдиної спільноти - кримського народу (протилежної думки дотримуються 26,1%).
Близько двох третин (65,7%) представників слов’янської спільноти вважають, що росіяни і українці - один народ.
Атрибути спільної кримської ідентичності. Хоча у всіх соціокультурних групах відносну більшість становлять ті, хто вважає, що кримчани мають спільні риси, які відрізняють їх від тих, хто живе за межами Криму, але уявлення про те, що саме об’єднує (чи повинно об’єднувати) кримчан в єдину спільну, істотно відрізняються. Для представників слов’янської спільноти серед таких “єднаючих” рис перші п’ять позицій займають: (1) “спільна мова, якою послуговуються більшість кримчан − російська”; (2) “позитивне ставлення до Росії”; (3) “прагнення бачити Україну в союзі з Росією та Білоруссю”; (4) “спільна батьківщина - Крим”; (5) “негативне ставлення до НАТО”.
Тобто, переважно ціннісною основою для створення кримської спільноти бачиться орієнтація на Росію і віднесення кримської спільноти до “російського світу”. Негативне ставлення до НАТО серед головних атрибутів єднання кримської спільноти з’являється
саме тому, що НАТО сприймається як геополітична альтернатива “російського світу”.
Громадянська ідентичність. Серед представників слов’янської спільноти лише 27,3% вважають себе представниками української політичної нації (“українського народу, до якого, згідно з Конституцією України, відносяться громадяни України всіх національностей”), тоді як 44,2% себе такими не вважають.
Релігійна ідентичність. Переважна більшість (90,5%) представників слов’янської спільноти вважають себе православними. Хоча лише 53,3% представників слов’янської спільноти, які вважають себе православними, відносять себе до Української православної церкви (а 43,5% не відносять себе до жодної із православних церков, відповідаючи “я просто православний”).
Кримські татари
Суб’єктивні критерії самоідентифікації. Кримські татари насамперед ідентифікують себе як мусульман (61,4%), ще 6,5% − як представників умми (світової мусульманської спільноти).
Релігійна ідентичність. 97,8% кримських татар вважають себе мусульманами. Половина (50%) кримських татар, які є послідовниками ісламу, вважають, що правовірний мусульманин повинен виконувати такі приписи ісламу як Садака (добровільні пожертвування та милостиня незаможним) і Салят (намаз, п’ятиразова молитва, 49,2%), Саум (піст у місяць Рамадан) назвали 42,5%, Шахаду (проголошення слів сповідання віри) - 30,6%, найрідше називалися Хадж (паломництво в Мекку, 16%) і Закят (обов’язковий податок на майно та доходи на користь громади, 12,7%). Та обставина, що найрідше віруючі-мусульмани відносять Закят до обов’язкових приписів Ісламу, які повинні виконуватися, може бути свідченням низького рівня контролю керівництва мусульманської громади Криму над віруючими.
Бачення того, яку позицію повинен займати правовірний мусульманин у суспільному житті. Половина (50,6%) кримських татар, які вважають себе мусульманами, дотримуються думки, що мусульманин повинен виконувати заповіді Ісламу, залишаючись
при цьому лояльним громадянином своєї держави.
20% представників цієї групи вважають, що мусульманин повинен прагнути до перебудови держави, в якій він проживає, на ісламських принципах, а 25,6% − домагатися відновлення Халіфату (Всесвітньої Ісламської держави). Отже, можна сказати, що серед
кримських татар досить поширеними є ісламістські переконання.
Віднесення до культурної традиції. 91,9% відносять себе до кримськотатарської культурної традиції, до російської - лише 0,5%.
Територіально-просторова ідентичність. 78,3% як групу, про яку вони можуть сказати “Це - ми” називають “кримчан”, лише 7,6% насамперед вважають себе громадянами України. Інакше розподіляються відповіді, коли респондентів просять відповісти, з чим вони себе ототожнюють у першу чергу. З Кримом себе ототожнюють 38,3%, тобто значно менше, ніж тих, хто давав відповідь “ми - кримчани”. Інші варіанти самоідентифікації при відповіді на це питання обирають ще менше представників цієї групи, а 22% не визначилися із відповіддю. Велика частка серед кримських татар тих, хто не визначився, насамперед зумовлена позицією тих представників цієї групи, які поділяють ісламістські переконання - серед них не визначилися 45,1% 5 , тоді як серед кримських татар, які не поділяють ісламістських поглядів, не визначилися всього 1,9%, а 58,9% з-поміж них насамперед ототожнюють себе з Кримом.
Для відносної більшості (35,3%) кримських татар Крим - це не Україна і не Росія. Для кожного четвертого (23,9%) - Крим - це і Україна, і Росія. При цьому, знову таки, істотно різняться відповіді залежно від підтримки ісламістських принципів, насамперед стосовно варіанта відповіді “Крим - це Україна”. Серед тих, хто поділяє ісламістські погляди, його обрали лише 1,2%, серед тих, хто їх не поділяє - 26,5%.
Серед кримських татар найвищою, порівняно з іншими групами, є частка тих, хто вважає, що наявність у кримчан (незалежно від їх етнічного походження) спільних рис може в перспективі призвести до формування єдиної спільноти - кримського народу (43,2%).
Атрибути спільної кримської ідентичності. Для кримських татар серед рис, важливих для відчуття себе кримчанами як єдиної спільноти, перші п’ять позицій займають “спільна батьківщина - Крим”, “власна територія - Кримський півострів”, “історичні назви населених пунктів, географічні назви”, “толерантне ставлення до представників всіх національностей і віросповідань, які проживають у Криму”, “українське громадянство”, тобто спільна територія, спільна історія, толерантність, спільне українське громадянство. Хоча, якщо мова йде про історичні назви населених пунктів, то йдеться про відновлення кримськотатарських назв. Ця ідея, як буде показано далі, не сприймається більшістю представників інших соціокультурних груп Криму.
Громадянська ідентичність. Серед кримських татар лише 20,7% вважають себе представниками української політичної нації, і приблизно стільки ж (23,9%) - не вважають. Не визначилися з цим питанням більшість (55,4%). “Невизначеність” більшості
кримських татар може бути пояснена тим, що вони ще не відчувають себе інтегрованими до українського суспільства. Показовою є та обставина, що серед опитаних кримських татар кожен десятий не вказав, що має українське громадянство.
Якщо розглядати окремо групи кримських татар, які поділяють і не поділяють ісламістські переконання, то різниця виявиться вражаючою. Якщо серед тих, хто не поділяє ісламістські переконання, 37,3% вважають себе представниками української нації, 30,4% −
не вважають, а 32,3% − не визначилися, то серед тих, хто дотримується ісламістських поглядів, жоден респондент не відповів, що вважає себе представником української політичної нації, 17,1% відповіли, що не вважають, а 82,9% не визначилися. Отже, можна припускати, що значною мірою поширення ісламістських поглядів пов’язане з неінтегрованістю кримських татар ні в українське, ні у кримське суспільство.
Соціальний статус і соціально-економічне становище . Значною мірою соціальний статус визначається рівнем освіти. Як показують результати дослідження, серед соціокультурних груп виділяються кримські татари - серед них дещо менше, ніж у середньому по Криму, респондентів із вищою освітою, дещо більше - з неповною середньою. Внаслідок цього серед них менша частка фахівців (відповідно 8,7% і 16,2%). 12% кримських татар зазначили, що не мають роботи (загалом серед опитаних у Криму - 5%). Один з учасників фокус групи з кримськими татарами зазначив: “Когда крымские татары возвращались, им трудно было найти работу, потому что “табу” брать крымских татар на работу. Крымские татары проявили себя предприимчиво и сами стали создавать себе рабочие места”. Серед кримських татар дещо вищою, ніж загалом серед кримчан, є частка підприємців
(відповідно 9,3% і 5,9%),
Матеріальне становище і віднесення до соціального класу. Серед кримських татар помітно вищою є частка респондентів, які, характеризуючи матеріальне становище своєї родини, дають відповідь “ледве зводимо кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на
необхідні продукти” (60,3%). Серед представників слов’янської спільноти таких 45%, серед “інших” - 35,8%.
Низька самооцінка рівня добробуту зумовлює те, що кримські татари частіше, ніж представники інших груп, відносять себе до нижчого соціального классу (58,2%, серед опитаних загалом - 43,1%).
Група “інші”
За багатьма показниками група “інші” близька до слов’янської спільноти. Так само для її представників найчастіше головним суб’єктивним критерієм самоідентифікації є віднесення себе до мовної спільноти (“ми - російськомовні” − 46,5%). Понад половина
(54,7%) представників цієї групи відносять себе до російської культурної традиції.
Серед атрибутів спільної кримської ідентичності представники цієї групи найчастіше називають “спільну мову, якою послуговуються більшість кримчан - російську”, “спільну батьківщину - Крим”, “позитивне ставлення до Росії”, “толерантне ставлення до представників всіх національностей і віросповідань, які проживають у Криму”, “негативне ставлення до НАТО”, “власну територію - Кримський півострів”, “прагнення бачити Україну в союзі з Росією та Білоруссю”. Тобто загалом позиція представників цієї групи найбільше нагадує позицію представників слов’янської спільноти. Однак, серед представників цієї групи, на відміну від слов’янської спільноти і кримських татар, відносна більшість (44,2%) вважає себе представниками української політичної нації .
Отже, суспільні процеси у Криму, перебіг суспільного життя в різних його проявах (культурному, соціальному, політичному тощо) значною мірою визначаються характером взаємодії двох соціокультурних груп - кримських татар і слов’янської спільноти. При цьому для представників слов’янської спільноти та “інших” найбільш значимим суб’єктивним критерієм соціальної самоідентифікації є критерій мови (“ми - російськомовні”) як символ належності до “російського світу”, тоді як для кримських татар - конфесійний критерій (“ми мусульмани” або “ми - представники умми”).
Загалом серед кримчан переважає кримська регіональна ідентичність. Вона домінує у всіх соціокультурних групах. Переважання локальної ідентичності зумовлює у значної частини представників всіх соціокультурних груп переконання в тому, що всі кримчани, незалежно від їх етнічного походження, мають спільні риси, що відрізняють їх від українців, росіян, представників інших народів.
Однак, явно виокремлюється два різні підходи до творення кримської спільноти: “кримсько-татарський” і “проросійський”. Перший передбачає процес цього творення на усвідомленні територіальної, історичної, громадянської спільності і необхідності забезпечення національної толерантності (при цьому передбачається відновлення прав
кримськотатарського народу); другий (який підтримується більшістю населення Криму) побудований насамперед на віднесенні кримської спільноти до “російського світу” (при негативному ставленні до перебування у складі України).
За таких умов говорити про існування “єдиної кримської спільноти” як реальної, а не
декларованої кримської ідентичності, немає підстав, оскільки уявлення про принципи її формування відрізняються у кримських татар і проросійськи орієнтованої слов’янської спільноти.
Швидше, мова йде про формування двох спільнот, двох ідентичностей - кримськотатарської і слов’янської.
Більшість представників слов’янської спільноти не вважають себе представниками україн-
ської політичної нації. Серед кримських татар більшість не визначилися у цьому питанні, що може бути пояснено тим, що вони ще не відчувають себе інтегрованими до українського суспільства.
Результати дослідження дозволяють припускати, що поширення ісламістських поглядів пов’язане з неінтегрованістю кримських татар ні в українське, ні в кримське суспільство.
До того ж, підтримка чи непідтримка ісламістських принципів кримськими татарами істотно впливає на їх самоідентифікацію і ставлення до найважливіших суспільних проблем.
Домінуючі соціокультурні спільноти Криму знаходяться в нерівних соціально-економічних умовах. Очевидним є порівняно гірше становище кримських татар, що впливає на рівень їх соціального самопочуття, і, очевидно, може бути чинником дестабілізації ситуації в АР Крим.
ЦЕНТР РАЗУМКОВА • НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА • №5, 2009
весь журнал
Я до останнього відкладала спробу зазирнути в це питання. Напевно боялась чогось неприємного.
Так і сталось.
За даними соцопросів 2008-9 років Центром Разумкова.
Фактично Крим нічий. Україна і Київ важливий для 5-8 відсотків населення (це етнічні українці, помірковані татари). Більшість етничних українців Криму не мають української ідентичності, вважають себе представниками "руського світу" чи слав*янської культури. Майже всі проти "насильницької" українізаціїі Татари дуже насторожені до росіян і росіяни навзаєм майже бояться татар. І так далі ...
Чи могло щось статись за 5-6 років аби ситуація координально змінилась?
ДОМІНУЮЧІ СПІЛЬНОТИ КРИМУ:
САМОВИЗНАЧЕННЯ, ХАРАКТЕР ВЗАЄМОВІДНОСИН, ПЕРСПЕКТИВИ
ЇХ РОЗВИТКУ (у кримському і загальноукраїнському контекстах)
Перший етап дослідження, що здійснювався Центром Разумкова наприкінці 2008р., виявив ряд злободенних проблем суспільного життя Криму, які потребують поглибленого вивчення. До проблемних були віднесені, зокрема, процеси формування кримської регіональної ідентичності та характер взаємин між основними спільнотами, що сформувалися у Криму 1 . Водночас, це дослідження показало, що формування спільнот, які здійснюють “структуротворчий” вплив на перебіг суспільно-політичних процесів в автономії, не завжди відбувається за етнічним принципом. Визначальну роль у формуванні цих спільнот відіграють соціально-культурні орієнтації, що охоплюють уподобання в мовній, культурній сфері, громадянську, релігійну самоідентифікації.
У цьому розділі, на підставі результатів досліджень, проведених у рамках другого етапу проекту, наводяться характеристики домінуючих груп спільноти Криму, виділених за соціокультурними критеріями, їх взаємні оцінки, бачення шляхів вирішення проблем регіону.
1.1. СОЦІОКУЛЬТУРНІ СПІЛЬНОТИ КРИМУ: ОСОБЛИВОСТІ САМОВИЗНАЧЕННЯ І
ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ЄДИНОЇ КРИМСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
Прогнозувати розвиток соціально-політичних процесів у Криму неможливо без чіткого уявлення про те, яким чином ідентифікують себе жителі цього регіону. Адже подібна самоідентифікація є одним з найважливіших чинників, що визначають характер суспільної поведінки громадян, оскільки насамперед вони орієнтуються на цінності, норми, вірування, переконання, що домінують у суспільній групі, до якої вони себе відносять.
Тому були розглянуті особливості соціально-культурної самоідентифікації жителів Криму та виокремлені соціокультурні спільноти 2 . Загалом були підтверджені попередні висновки першого етапу проекту, які полягали в тому, що “за ментальними характеристиками, а також оцінками та позиціями у ставленні до України, українського громадянства, перспектив Криму тощо переважна більшість українців і росіян, які живуть в автономії, станов лять єдину соціокультурну спільноту” 3 , тоді як кримські татари виразно відрізняються від них.
1.1.1. Визначення критеріїв виокремлення соціокультурних спільнот
Мова. Чисельне переважання росіян у Криму зумовлює домінування в автономії російськомовного середовища, внаслідок чого переважна більшість (85,1%) представників українського етносу у Криму вважають рідною російську мову, розмовляють нею вдома - 98,5% (серед етнічних росіян - відповідно 99,6% і 98,4%). Серед кримських татар частка тих, хто вважає рідною мовою російську, невелика (6%, хоча більшою є частка тих, хто переважно розмовляє нею вдома − 31,5%).
Належність до культурної традиції. Серед етнічних росіян 75,9% відносять себе до російської культурної традиції, ще 17,4% − до радянської. Серед етнічних українців більшість (52,7%) відносять себе до представників російської культурної традиції (при тому, що ще 26,6% себе відносять до радянської культурної традиції, і лише 9,7% − до української). Кримські татари дистанціюють себе від російської культурної традиції - лише 0,5% відносять себе до неї, тоді як 91,9% − до кримськотатарської.
Це дає підстави говорити про те, що більшість українців Криму ідентифікують себе як представників єдиної з росіянами соціокультурної спільноти, яка грунтується на домінуванні російськомовної культури.
На пряме питання, чи згодні вони з твердженням, що між етнічними росіянами та українцями у Криму практично немає відмінностей, і вони становлять єдину соціокультурну спільноту, позитивну відповідь дають 73,7% етнічних українців, які живуть у Криму, так само вважає і більшість (76,2%) росіян (таблиця “Існує думка, що між етнічними росіянами та українцями у Криму практично немає відмінностей…”).
Конфесійне самовизначення. Одним із важливих аспектів соціокультурної самоідентифікації є конфесійне самовизначення. При цьому віднесення себе до певної релігійної спільноти часто визначається не релігійними переконаннями, а, скоріше, уявленнями про те, що належність до певної релігії є одним із атрибутів належності до певної етнічної спільноти.
Так, за даними опитування, що проводилося Центром Разумкова в листопаді 2008р., 58,4% опитаних кримчан погодилися з тим, що “національна та релігійна належність людини повинні бути взаємопов’язані: відповідно до традиційних уявлень, наприклад, росіянин - православний, поляк - католик, кримський татарин - мусульманин і т.ін.”.
За даними травневого 2009р. опитування, 85,1% етнічних українців і 84,9% росіян віднесли себе православних, тоді як 97,8% кримських татар − до мусульман (таблиця “До якої релігії Ви себе відносите?”).
Соціокультурні спільноти. На підставі наведеного вище можна виокремити основні соціокультурні спільноти Криму.
Найбільш чисельною групою є ті представники російського та українського етносів, які за своїми соціально-культурними орієнтаціями тяжіють до російської культурної і мовної ідентичності, до геополітичної спільноти, яку можна назвати “російський світ”.
Можна виокремити три головні світоглядно-ідеологічні орієнтири, які визначають належність до “російського світу”: (1) орієнтація на російську культуру, російську
мову; (2) підтримка православ’я як духовної і об’єднавчої основи “російського світу”; (3) єдність східнослов’янського світу під егідою Росії. Ця група отримала умовну назву “слов’янська спільнота” (58,7% опитаних).
Кримськотатарська спільнота (9,1% усіх опитаних) навіть в умовах вимушеного тривалого перебування за межами своєї батьківщини зуміла зберегти високий рівень національної самосвідомості і згуртованості, володіння рідною мовою, усвідомлення належності до кримськотатарської культурної традиції і традиційну релігію - іслам.
Взаємодія цих двох соціокультурних груп (кримських татар і слов’янської спільноти) і визначає насамперед особливості суспільного життя в автономії в різних його проявах (культурному, соціальному, політичному тощо).
Поряд із цими двома “структуротворчими” групами була також виділена досить неоднорідна група “інші” (32,2% опитаних), яка, вже в силу того, що виокремлюється за “негативним” критерієм (тобто перебування поза межами попередньо виділених груп) є структурно дуже неоднорідною. Тому в її рамках виокремлюється ще одна невелика група - “українці Криму” (6,5% опитаних), до якої були включені ті українці, які не схильні ототожнювати себе з “єдиною російськоукраїнською спільнотою Криму”.
1.1.2. Особливості самоідентифікації соціокультурних спільнот
Слов’янська спільнота
Суб’єктивні критерії самоідентифікації. Про значимість національної, мовної і релігійної самоідентифікації для представників різних соціокультурних груп можна судити за відповідями на питання “Про яку групу людей Ви в першу чергу можете сказати “Це - ми”?”. Для жодної із груп національна самоідентифікація не є провідною, найменш значима вона для представників слов’янської спільноти - серед них лише 3% вибрали відповідь “Ми - представники своєї національності” (в інших групах - від 16% до 21%).
Для представників слов’янської спільноти найчастіше головним суб’єктивним критерієм самоідентифікації є віднесення себе до мовної спільноти (“ми - російськомовні” − 66%).
Віднесення до культурної традиції. Три чверті (74,6%) представників слов’янської спільноти відносять себе до російської культурної традиції. Значна частина слов’янської спільноти відносять себе до радянської традиції. Але, чим молодші представники цієї групи, тим рідше вони ідентифікують себе таким чином. Наприклад, серед тих, кому 60 і більше років, вказують на належність до радянської культурної традиції 38,9%, а серед тих, кому від 18 до 29 років - лише 6,5%.
Територіально-просторова ідентичність. Серед представників слов’янської спільноти переважає кримська регіональна ідентичність - 65,4% називають “кримчан” як групу, про яку вони можуть сказати “Це - ми”. Лише 7,4% насамперед називають себе громадянами України. Дещо інакше розподіляються відповіді, коли представників цієї групи просять відповісти, з чим вони себе ототожнюють у першу чергу. З Кримом себе ототожнюють 35,9%, тобто значно менше, ніж тих, хто давав відповідь “ми - кримчани”, насамперед тому, що в цьому питанні з’являються варіанти відповіді, які дозволяють, з одного боку, ще більше “локалізувати” свою ідентичність - “з населеним пунктом проживання (містом, селом)” (25,6%), а також дозволяють ідентифікувати себе із Росією (16,6%) чи з Радянським Союзом (11,7%). З Україною себе ототожнюють лише 3,6% з-поміж них.
Досить показовим для розуміння територіально-просторової ідентичності різних соціокультурних груп є відповіді на питання, чим, на їх думку, є Крим. 40,2% представників слов’янської спільноти обрали варіант відповіді “Крим - це Росія”, 34,8% - “Крим - це і Україна, і Росія”.
Переважання локальної ідентичності зумовлює досить високу частку (41%) переконаних у тому, що всі кримчани, незалежно від їх етнічного походження, мають спільні риси, що відрізняють їх від українців, росіян, представників інших народів. При цьому 36,9% вважають, що наявність цих спільних рис може в перспективі призвести до формування єдиної спільноти - кримського народу (протилежної думки дотримуються 26,1%).
Близько двох третин (65,7%) представників слов’янської спільноти вважають, що росіяни і українці - один народ.
Атрибути спільної кримської ідентичності. Хоча у всіх соціокультурних групах відносну більшість становлять ті, хто вважає, що кримчани мають спільні риси, які відрізняють їх від тих, хто живе за межами Криму, але уявлення про те, що саме об’єднує (чи повинно об’єднувати) кримчан в єдину спільну, істотно відрізняються. Для представників слов’янської спільноти серед таких “єднаючих” рис перші п’ять позицій займають: (1) “спільна мова, якою послуговуються більшість кримчан − російська”; (2) “позитивне ставлення до Росії”; (3) “прагнення бачити Україну в союзі з Росією та Білоруссю”; (4) “спільна батьківщина - Крим”; (5) “негативне ставлення до НАТО”.
Тобто, переважно ціннісною основою для створення кримської спільноти бачиться орієнтація на Росію і віднесення кримської спільноти до “російського світу”. Негативне ставлення до НАТО серед головних атрибутів єднання кримської спільноти з’являється
саме тому, що НАТО сприймається як геополітична альтернатива “російського світу”.
Громадянська ідентичність. Серед представників слов’янської спільноти лише 27,3% вважають себе представниками української політичної нації (“українського народу, до якого, згідно з Конституцією України, відносяться громадяни України всіх національностей”), тоді як 44,2% себе такими не вважають.
Релігійна ідентичність. Переважна більшість (90,5%) представників слов’янської спільноти вважають себе православними. Хоча лише 53,3% представників слов’янської спільноти, які вважають себе православними, відносять себе до Української православної церкви (а 43,5% не відносять себе до жодної із православних церков, відповідаючи “я просто православний”).
Кримські татари
Суб’єктивні критерії самоідентифікації. Кримські татари насамперед ідентифікують себе як мусульман (61,4%), ще 6,5% − як представників умми (світової мусульманської спільноти).
Релігійна ідентичність. 97,8% кримських татар вважають себе мусульманами. Половина (50%) кримських татар, які є послідовниками ісламу, вважають, що правовірний мусульманин повинен виконувати такі приписи ісламу як Садака (добровільні пожертвування та милостиня незаможним) і Салят (намаз, п’ятиразова молитва, 49,2%), Саум (піст у місяць Рамадан) назвали 42,5%, Шахаду (проголошення слів сповідання віри) - 30,6%, найрідше називалися Хадж (паломництво в Мекку, 16%) і Закят (обов’язковий податок на майно та доходи на користь громади, 12,7%). Та обставина, що найрідше віруючі-мусульмани відносять Закят до обов’язкових приписів Ісламу, які повинні виконуватися, може бути свідченням низького рівня контролю керівництва мусульманської громади Криму над віруючими.
Бачення того, яку позицію повинен займати правовірний мусульманин у суспільному житті. Половина (50,6%) кримських татар, які вважають себе мусульманами, дотримуються думки, що мусульманин повинен виконувати заповіді Ісламу, залишаючись
при цьому лояльним громадянином своєї держави.
20% представників цієї групи вважають, що мусульманин повинен прагнути до перебудови держави, в якій він проживає, на ісламських принципах, а 25,6% − домагатися відновлення Халіфату (Всесвітньої Ісламської держави). Отже, можна сказати, що серед
кримських татар досить поширеними є ісламістські переконання.
Віднесення до культурної традиції. 91,9% відносять себе до кримськотатарської культурної традиції, до російської - лише 0,5%.
Територіально-просторова ідентичність. 78,3% як групу, про яку вони можуть сказати “Це - ми” називають “кримчан”, лише 7,6% насамперед вважають себе громадянами України. Інакше розподіляються відповіді, коли респондентів просять відповісти, з чим вони себе ототожнюють у першу чергу. З Кримом себе ототожнюють 38,3%, тобто значно менше, ніж тих, хто давав відповідь “ми - кримчани”. Інші варіанти самоідентифікації при відповіді на це питання обирають ще менше представників цієї групи, а 22% не визначилися із відповіддю. Велика частка серед кримських татар тих, хто не визначився, насамперед зумовлена позицією тих представників цієї групи, які поділяють ісламістські переконання - серед них не визначилися 45,1% 5 , тоді як серед кримських татар, які не поділяють ісламістських поглядів, не визначилися всього 1,9%, а 58,9% з-поміж них насамперед ототожнюють себе з Кримом.
Для відносної більшості (35,3%) кримських татар Крим - це не Україна і не Росія. Для кожного четвертого (23,9%) - Крим - це і Україна, і Росія. При цьому, знову таки, істотно різняться відповіді залежно від підтримки ісламістських принципів, насамперед стосовно варіанта відповіді “Крим - це Україна”. Серед тих, хто поділяє ісламістські погляди, його обрали лише 1,2%, серед тих, хто їх не поділяє - 26,5%.
Серед кримських татар найвищою, порівняно з іншими групами, є частка тих, хто вважає, що наявність у кримчан (незалежно від їх етнічного походження) спільних рис може в перспективі призвести до формування єдиної спільноти - кримського народу (43,2%).
Атрибути спільної кримської ідентичності. Для кримських татар серед рис, важливих для відчуття себе кримчанами як єдиної спільноти, перші п’ять позицій займають “спільна батьківщина - Крим”, “власна територія - Кримський півострів”, “історичні назви населених пунктів, географічні назви”, “толерантне ставлення до представників всіх національностей і віросповідань, які проживають у Криму”, “українське громадянство”, тобто спільна територія, спільна історія, толерантність, спільне українське громадянство. Хоча, якщо мова йде про історичні назви населених пунктів, то йдеться про відновлення кримськотатарських назв. Ця ідея, як буде показано далі, не сприймається більшістю представників інших соціокультурних груп Криму.
Громадянська ідентичність. Серед кримських татар лише 20,7% вважають себе представниками української політичної нації, і приблизно стільки ж (23,9%) - не вважають. Не визначилися з цим питанням більшість (55,4%). “Невизначеність” більшості
кримських татар може бути пояснена тим, що вони ще не відчувають себе інтегрованими до українського суспільства. Показовою є та обставина, що серед опитаних кримських татар кожен десятий не вказав, що має українське громадянство.
Якщо розглядати окремо групи кримських татар, які поділяють і не поділяють ісламістські переконання, то різниця виявиться вражаючою. Якщо серед тих, хто не поділяє ісламістські переконання, 37,3% вважають себе представниками української нації, 30,4% −
не вважають, а 32,3% − не визначилися, то серед тих, хто дотримується ісламістських поглядів, жоден респондент не відповів, що вважає себе представником української політичної нації, 17,1% відповіли, що не вважають, а 82,9% не визначилися. Отже, можна припускати, що значною мірою поширення ісламістських поглядів пов’язане з неінтегрованістю кримських татар ні в українське, ні у кримське суспільство.
Соціальний статус і соціально-економічне становище . Значною мірою соціальний статус визначається рівнем освіти. Як показують результати дослідження, серед соціокультурних груп виділяються кримські татари - серед них дещо менше, ніж у середньому по Криму, респондентів із вищою освітою, дещо більше - з неповною середньою. Внаслідок цього серед них менша частка фахівців (відповідно 8,7% і 16,2%). 12% кримських татар зазначили, що не мають роботи (загалом серед опитаних у Криму - 5%). Один з учасників фокус групи з кримськими татарами зазначив: “Когда крымские татары возвращались, им трудно было найти работу, потому что “табу” брать крымских татар на работу. Крымские татары проявили себя предприимчиво и сами стали создавать себе рабочие места”. Серед кримських татар дещо вищою, ніж загалом серед кримчан, є частка підприємців
(відповідно 9,3% і 5,9%),
Матеріальне становище і віднесення до соціального класу. Серед кримських татар помітно вищою є частка респондентів, які, характеризуючи матеріальне становище своєї родини, дають відповідь “ледве зводимо кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на
необхідні продукти” (60,3%). Серед представників слов’янської спільноти таких 45%, серед “інших” - 35,8%.
Низька самооцінка рівня добробуту зумовлює те, що кримські татари частіше, ніж представники інших груп, відносять себе до нижчого соціального классу (58,2%, серед опитаних загалом - 43,1%).
Група “інші”
За багатьма показниками група “інші” близька до слов’янської спільноти. Так само для її представників найчастіше головним суб’єктивним критерієм самоідентифікації є віднесення себе до мовної спільноти (“ми - російськомовні” − 46,5%). Понад половина
(54,7%) представників цієї групи відносять себе до російської культурної традиції.
Серед атрибутів спільної кримської ідентичності представники цієї групи найчастіше називають “спільну мову, якою послуговуються більшість кримчан - російську”, “спільну батьківщину - Крим”, “позитивне ставлення до Росії”, “толерантне ставлення до представників всіх національностей і віросповідань, які проживають у Криму”, “негативне ставлення до НАТО”, “власну територію - Кримський півострів”, “прагнення бачити Україну в союзі з Росією та Білоруссю”. Тобто загалом позиція представників цієї групи найбільше нагадує позицію представників слов’янської спільноти. Однак, серед представників цієї групи, на відміну від слов’янської спільноти і кримських татар, відносна більшість (44,2%) вважає себе представниками української політичної нації .
Отже, суспільні процеси у Криму, перебіг суспільного життя в різних його проявах (культурному, соціальному, політичному тощо) значною мірою визначаються характером взаємодії двох соціокультурних груп - кримських татар і слов’янської спільноти. При цьому для представників слов’янської спільноти та “інших” найбільш значимим суб’єктивним критерієм соціальної самоідентифікації є критерій мови (“ми - російськомовні”) як символ належності до “російського світу”, тоді як для кримських татар - конфесійний критерій (“ми мусульмани” або “ми - представники умми”).
Загалом серед кримчан переважає кримська регіональна ідентичність. Вона домінує у всіх соціокультурних групах. Переважання локальної ідентичності зумовлює у значної частини представників всіх соціокультурних груп переконання в тому, що всі кримчани, незалежно від їх етнічного походження, мають спільні риси, що відрізняють їх від українців, росіян, представників інших народів.
Однак, явно виокремлюється два різні підходи до творення кримської спільноти: “кримсько-татарський” і “проросійський”. Перший передбачає процес цього творення на усвідомленні територіальної, історичної, громадянської спільності і необхідності забезпечення національної толерантності (при цьому передбачається відновлення прав
кримськотатарського народу); другий (який підтримується більшістю населення Криму) побудований насамперед на віднесенні кримської спільноти до “російського світу” (при негативному ставленні до перебування у складі України).
За таких умов говорити про існування “єдиної кримської спільноти” як реальної, а не
декларованої кримської ідентичності, немає підстав, оскільки уявлення про принципи її формування відрізняються у кримських татар і проросійськи орієнтованої слов’янської спільноти.
Швидше, мова йде про формування двох спільнот, двох ідентичностей - кримськотатарської і слов’янської.
Більшість представників слов’янської спільноти не вважають себе представниками україн-
ської політичної нації. Серед кримських татар більшість не визначилися у цьому питанні, що може бути пояснено тим, що вони ще не відчувають себе інтегрованими до українського суспільства.
Результати дослідження дозволяють припускати, що поширення ісламістських поглядів пов’язане з неінтегрованістю кримських татар ні в українське, ні в кримське суспільство.
До того ж, підтримка чи непідтримка ісламістських принципів кримськими татарами істотно впливає на їх самоідентифікацію і ставлення до найважливіших суспільних проблем.
Домінуючі соціокультурні спільноти Криму знаходяться в нерівних соціально-економічних умовах. Очевидним є порівняно гірше становище кримських татар, що впливає на рівень їх соціального самопочуття, і, очевидно, може бути чинником дестабілізації ситуації в АР Крим.
ЦЕНТР РАЗУМКОВА • НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА • №5, 2009
весь журнал