Цікаву проблематику затронув білоруський фільм
"Жыве Беларусь!": неможливість присягати солдатові на рідній мові, права якої начебто закріплені у конституції.
В Радянські часи хлопці служили далеко від дому і в якійсь Кабардіно-Балкарії, всі говорили однією мовою - російською, статут і та сама присяга на російській мові.
Цікаво які справи з цим в Україні. На якій мові присягали кримчане (де офіційно три мови) чи луганчане? Та як з тим саме зараз, після агресії...
(Бо як послухаєш наших генералів - українську вони знають дуже погано, або надто штамповано, або просто й не намагаються робити вигляд і говорять російською)
P.s.
Відгук військового:
"Присяга складається на українській мові, але багато хто не може її прочитати.... не в плані мови, а взагалі слова))) от так і служим)"