Apr 21, 2013 22:54
на ці вихідні я захворів. І два дні в ліжку це той відпочинок, який вже давно мав відбути.
Трохи читав, трохи був у інтернеті.
Читаючи зловив себе на одній думці.
Але по- порядку.
Я веду не дуже глибокий спосіб життя. Тому важко говорити про Бога. Але не говорити я неможу.
За останні приблизно 10 років я отримав два найбільших подарунки від Бога. Але дуже якісно і вчасно. Те, про що я у Нього просив.
Перше.На другому-третьому курсі університету я дуже себе мордував, що не маю друзів, немає з ким в гори піти, немає, немає, немає... Дуже себе гриз в тому. Тоді старший брат, який все те мав і часто ходив в гори, мене заспокоював. Почекай і все будеш мати. І проси Бога.
І я просив.
І я чекав.
І я отримав.
Я певно навіть і не помітив як отримав. Навіть певно забув, що просив. Але отримав. Вчасно. Я відчуваю підтримку цих людей і як Бог любить мене через них.
Друге. А потім мене турбувала інша річ - мої стосунки з батьком. В мене дуже хороший батько. Але не завжди я розумів що він говорить і він не завжди розумів мене. Це мене мучило. Мені з "трудом" вірилось, що щось може змінитися. Але я дуже хотів.
Я дуже хотів, щоб стосунки стали ліпшими. І так сталося. Якось само собою. Може я подорослішав, може тато став ще глибшим духово чоловіком. Може молитва мами. Може це все разом.
Але тепер я частіше дзвоню до нього, ніж до мами .
Отаке.
А тепер мені розкажіть, що молитва не важлива.