Київ-Львів-Тернопіль-Київ
На сесі вихідні вибралися на кунцер гурту зимне сонце в Тернопіль. Разом нас було десь коло 12 чоловік, то з редакції "Солі" і з угрупування))) "Відсіч".
Спочатку я втрапив до Львова а єнші вийшли ще в Тернополі де стрівся з Ромчиком Умбертом в гуртожитку Академії Мистецтв. Хто знає які вони львівські гуртожитки академії мистецтв - той в тємє. Ромчикови дякую)
далі сі стрів зо вже традиційними львівськими монстрами - Максом, Мацапуркою з дружиною. Ше з кількома з тих братських львівських, пили алкоголі. Братство...
Далі колегіянський колега Влодик з Рогатина. Знайомство з його дружиною.
Вечір. Поїзд. Тернопіль.
Шукання хати на Шептицького три (ту хату зняли попередньо і "рєбяткі" тамо хвайно ще до мене зажигали), приходжу, а там всі вже веселі. Дівчата зготували смачно їсти. Пили, співали. Тут відбувся мій перший досвіт. Хтось там чи то не Калян, взєв собою з Києва кальян.
Тепле вино, дим кальяну, співи за гітаров, якісне і веселе спілкування. Відкриті душі. Гумор, іронія.
Не без "вікінга".
Не зчулися як світає. Ранкове тернопільське "світає". А нам спати.
Далі йшли до Ромка, гулєли містом. Думав, що тої неділі невтраплю до храм. А мені ж то дзвонять - вітають - трьох святих як раз.
Ввечрі, "зимне сонце", думав, мо' ліпше забити на концерт, а піти на Службу вже три неділі пропускаю.
йдем на озеро. Перед тим пам_ятник Бандери. Знимкуємся, співаємо гімн.
Кидаємся сніжками. Звичайно ж всы повстали проти мене. Наливайчик кінув мене в сніг. Еххх....
прощаюсь зі всіма. Йду до катедри. Відходжу на метрів 50 - доганяє Юля з Ромком, кажуть: ми тут подумали, підемо з тобов до катедри, бо зимно.
І 12 чоловік йде в катедру.
Після Літургії, йдемо в тернопільський паб "Патрік". "Зимне сонце". Страшно болить голова. Концерту не хочеться.
Голова.Голова.Голова.Голова..... болить - значить є.
В той час як єньші пішли відриватись під сцену, я скориставшись вільним місцем ліг і слолодко заснув. Барабани бум-бум.
На середині сну я згадав, що знаю той гурт і вже був на їхньому концерті в київському пабі "Роуд 66". І ще багато чого згадав. Голова. Бум-бум-бум.
Прокинувся. Концерт завершувався.
Потім знов завалили всі до Ромка. Попили чаю. Взяли таксі і поїхали на вокзал. Думаю, для кожного з нас дуже хілося завалитьсь на полицю і спати. Міцно, глибоко, без п'ят.
і ми то мали. Не зважаючт на гопнікуватого провідника і те, що двох з дванадцяти ледь не висадили з поїздва. Дівчат....
Ві Львові мене в трамваї за безквитковий проїзд заштрафували на 25 грн)
Таке.
Подяки
Львів: Ромчик-Цьомчик, Ромчик Умберто, Макс, Павло-Людмилка, Влодко-дружина.
Тернопіль: Роман (що нас приймав), його друзям, сестрі його ж Іринці, Тарасу ТомушоНеЧорний.
Нашим: Баті-Жені, Юлі "Сіль", Христині, "Анютці", Зайчику-Позивайчику, Андрію забувякпрізвище Бабинський?, Алінці-Альбінці, Маринці-немішайспати, мені, тому ж Ромчику (ще раз), Тарасу Чорному, Наідійці "Сіль".
Кого забув?