Світ за межами слів
96 хвилин по мені весь час бігали мурахи. Від одних тільки звуків було боляче фізично і морально, страшно, прикро, але невимовно вільно та щасливо. Благословення, дихання життя. Так трактується «Барака» - назва документального фільму Рона Фріке.
У кінотеатрі «Правда» в рамках проекту «Інше кіно» до 22 січня триватиме прокат відреставрованої версії фільму 1992 року. Більше року команда збирала кадри у 24 країнах із п’яти частин світу. Пейзажі та розмірене життя міст, племена, обряди, традиції різних релігій, пам’ятки древності та культові споруди створюють цікаву подорож, породжуючи смисли.
За всі 96 хвилин не звучить жодного слова, немає як такого гострого сюжету, кадри просто змінюють одне одного. Проте відірвати погляд неможливо. Не тільки тому, що ці кадри неймовірно красиві. Ритм монтажу та музичний супровід роблять картину справжнім мистецтвом. А під мистецтвом я розумію те, що відчуваєш серцем.
Цей фільм апелює не до розуму. Так, постійно виникають питання: де це знято, що це за обряди, які саме це народи, які події зафіксував автор та до яких історичних подій звертається? Але не треба Гугла та Вікіпедії, аби співпереживати тому, що розгортається на екрані.
Ми різні, так само як різною може бути природа: тихі річки, стрімкі водоспади, пустельні дюни, гарячі вулкани. У нас різні релігії, традиції та уявлення про світ, ми знаходимося на різних витках цивілізації. І чим ближче до цивілізації - тим більше суму і байдужості в очах.
Люди, котрі ведуть привабливе за формою, зрозуміле життя за розкладом, надто сильно схожі на курчат із птахоферми, чиє існування не виходить за межі конвеєра.
Хтось лишається на узбіччі. Несправедливість. Війна. Вже інший, злий вогонь. І закляклий, безнадійний страх в очах замордованих.
Та над всіма нами одне і те саме спокійне зоряне небо. Світ за межами слів, який хочеться пізнавати, широко відкривши очі та серце.
У кінотеатрі «Правда» в рамках проекту «Інше кіно» до 22 січня триватиме прокат відреставрованої версії фільму 1992 року. Більше року команда збирала кадри у 24 країнах із п’яти частин світу. Пейзажі та розмірене життя міст, племена, обряди, традиції різних релігій, пам’ятки древності та культові споруди створюють цікаву подорож, породжуючи смисли.
За всі 96 хвилин не звучить жодного слова, немає як такого гострого сюжету, кадри просто змінюють одне одного. Проте відірвати погляд неможливо. Не тільки тому, що ці кадри неймовірно красиві. Ритм монтажу та музичний супровід роблять картину справжнім мистецтвом. А під мистецтвом я розумію те, що відчуваєш серцем.
Цей фільм апелює не до розуму. Так, постійно виникають питання: де це знято, що це за обряди, які саме це народи, які події зафіксував автор та до яких історичних подій звертається? Але не треба Гугла та Вікіпедії, аби співпереживати тому, що розгортається на екрані.
Ми різні, так само як різною може бути природа: тихі річки, стрімкі водоспади, пустельні дюни, гарячі вулкани. У нас різні релігії, традиції та уявлення про світ, ми знаходимося на різних витках цивілізації. І чим ближче до цивілізації - тим більше суму і байдужості в очах.
Люди, котрі ведуть привабливе за формою, зрозуміле життя за розкладом, надто сильно схожі на курчат із птахоферми, чиє існування не виходить за межі конвеєра.
Хтось лишається на узбіччі. Несправедливість. Війна. Вже інший, злий вогонь. І закляклий, безнадійний страх в очах замордованих.
Та над всіма нами одне і те саме спокійне зоряне небо. Світ за межами слів, який хочеться пізнавати, широко відкривши очі та серце.
Click to view