вирок
Сьогодні мені наснився "страшний сон", що я не встигла на оголошення вироку і пропустила його.
Це дійсно страшно - бути на кожному засіданні протягом півроку і пропустити найголовніше :))) Але щось у цьому було пророче...
Десь в 9:30 ми були біля суду. Свободівці, ОК (чи НУ) прийшли із державними прапорами, без плакатів і символіки - суд заборонив акції біля суду. Комуністи почали підтягатися зі згорнутими червоними прапорами. Бажаючих потрапити до залу було багато. Я зробила спробу зайти - мене попросили "ожидать".
Не розумію, який сенс запускати таку кількість людей, котра вміщується лише на сидячих місцях, якщо всі всеодно стоять під час оголошення вироку... Ясно, що не набивати, як банку зі шпротами, але не пустити двох людей, бо "місця нема" - ну це занадто...
Почали заходити вперемішку із підсудними. Перед цим працівниця міліції у мами Еда перевіряла сумочку. Мене це оминуло. Чомусь. "А, кореспондент, проходьте", - здивувала вона мене, особливо враховуючи, що я в іншому статусі...
Піднімаємося до зали суду, підходжу до дверей, чую: "А ось вона, ось вона!"- кричить наш координатор Василь Сухов.
Виявилося, що керівник "Грифонівців" сказав, що мені мають лишити місце, і тоді більш нікого не пускатимуть зі слухачів. Принаймні це за легендою Сухова :) Але Г.М. побачивши мене, привітався і сказав, щоб мене пропустили - мене вихопили з натовпу бажаючих потрапити до зали і зробили "коридорчик". Приємно, блін :)
Вирок то таке. Я вірю у суддів. Бо я бачила, як вольові люди можуть виходити із ситуацій, коли на них тиснуть.
Виходимо, значить, із зали суду - а там космонавти! Мене почало розпирати...
Комуністи почали "зустріч із народним депутатом". Бабурін щось казав про гадкіх бандеровцев, які "зазіхнули на святе". І при цьому щось звучало про місто козацької слави. ***ний стид... Ну оскільки всі прихильники компартій, прийшли на зустріч зі своїм нардепом, то, відповідно, яйця (котрі летіли в строну ідеологічних опонентів) заготовлені були для нього?..
Я подивилася на цирк і пішла відписувати новину про вирок. Потім отримала смс "була бійка. Ед у райвідділі".
Тобто найгостріше я все ж пропустила... Побігла до РВ.
Стоять знач біля райвідділу в оточенні беркутівців (?) журналісти, свободівці, тризубівці, група підтримки. Іду через кордон.
- Ви куда?
- Туда.
- Не можна.
- Чого? Там люди стоять, знач можна.
- Хай стоять. Не можна.
- пхххх)) Ви думаєте, я на когось нападати буду?
- У мене наказ.
Пойняв. Пішов в обхід. Зайшов з іншого боку, де нема "наказу"... І фіглі оце було викаблучуватися...
Було багато чого із того, про що, мабуть, рано писати.
Виходив із райвідділу Бабурін. Мабуть, ходив домовлятися за своїх. З такою пихою вийшов, ледь не штовхаючи журналістів, котрі стояли біля входу. Хтось із колег сказав: "Дати б йому в пику"...
Такі щирі, люблю їх :)
п.с. фото Костянтина Кулакова з Репортера
Це дійсно страшно - бути на кожному засіданні протягом півроку і пропустити найголовніше :))) Але щось у цьому було пророче...
Десь в 9:30 ми були біля суду. Свободівці, ОК (чи НУ) прийшли із державними прапорами, без плакатів і символіки - суд заборонив акції біля суду. Комуністи почали підтягатися зі згорнутими червоними прапорами. Бажаючих потрапити до залу було багато. Я зробила спробу зайти - мене попросили "ожидать".
Не розумію, який сенс запускати таку кількість людей, котра вміщується лише на сидячих місцях, якщо всі всеодно стоять під час оголошення вироку... Ясно, що не набивати, як банку зі шпротами, але не пустити двох людей, бо "місця нема" - ну це занадто...
Почали заходити вперемішку із підсудними. Перед цим працівниця міліції у мами Еда перевіряла сумочку. Мене це оминуло. Чомусь. "А, кореспондент, проходьте", - здивувала вона мене, особливо враховуючи, що я в іншому статусі...
Піднімаємося до зали суду, підходжу до дверей, чую: "А ось вона, ось вона!"- кричить наш координатор Василь Сухов.
Виявилося, що керівник "Грифонівців" сказав, що мені мають лишити місце, і тоді більш нікого не пускатимуть зі слухачів. Принаймні це за легендою Сухова :) Але Г.М. побачивши мене, привітався і сказав, щоб мене пропустили - мене вихопили з натовпу бажаючих потрапити до зали і зробили "коридорчик". Приємно, блін :)
Вирок то таке. Я вірю у суддів. Бо я бачила, як вольові люди можуть виходити із ситуацій, коли на них тиснуть.
Виходимо, значить, із зали суду - а там космонавти! Мене почало розпирати...
Комуністи почали "зустріч із народним депутатом". Бабурін щось казав про гадкіх бандеровцев, які "зазіхнули на святе". І при цьому щось звучало про місто козацької слави. ***ний стид... Ну оскільки всі прихильники компартій, прийшли на зустріч зі своїм нардепом, то, відповідно, яйця (котрі летіли в строну ідеологічних опонентів) заготовлені були для нього?..
Я подивилася на цирк і пішла відписувати новину про вирок. Потім отримала смс "була бійка. Ед у райвідділі".
Тобто найгостріше я все ж пропустила... Побігла до РВ.
Стоять знач біля райвідділу в оточенні беркутівців (?) журналісти, свободівці, тризубівці, група підтримки. Іду через кордон.
- Ви куда?
- Туда.
- Не можна.
- Чого? Там люди стоять, знач можна.
- Хай стоять. Не можна.
- пхххх)) Ви думаєте, я на когось нападати буду?
- У мене наказ.
Пойняв. Пішов в обхід. Зайшов з іншого боку, де нема "наказу"... І фіглі оце було викаблучуватися...
Було багато чого із того, про що, мабуть, рано писати.
Виходив із райвідділу Бабурін. Мабуть, ходив домовлятися за своїх. З такою пихою вийшов, ледь не штовхаючи журналістів, котрі стояли біля входу. Хтось із колег сказав: "Дати б йому в пику"...
Такі щирі, люблю їх :)
п.с. фото Костянтина Кулакова з Репортера