Nov 17, 2011 23:23
Стою під під'їздом, чекаю, поки мені відкриють двері. За кілька метрів виринає чоловіча посмішка і наближається. Придивляюся - не знайомі. Він так щиро посміхається, як наче розуміє, про що я думаю, що мене довбало цілий день і що мені потрібно зараз. Як наче ми вчора пили каву і я йому розказувала про найпотаємніше.
- Good evening. Hello! - каже посмішка.
Тепер і я посміхаюся.
- Good evening, - чорт, як мило, від серця відлягло.
Відкриває двері під'їзду. Жестом дає мені дорогу.
- Thank you! - кокєтнічаю і схиляю голову, як за півсекунди до реверансу.
Підхожу до ліфту. Посмішка піднімається сходами і дзвенить ключами.
У мене є прикольні сусіди :)
личное,
житейское