sometimes
Ходила по місту у справах, вирішила по дорозі зайти в книжковий. Дуже захотілось Керуака. Чи чогось такого. Тинялася і між класикою, і між сучасною літературою - все щось не те: Селінджер - не те, що хочетсья почитати; Муракамі - взагалі не знайшла "Норвезького лісу"; Генрі Міллер - десь вже є (мабуть, у полишених квартирах); "Війну світів" Герберта Уелса я вже купила за 10 грн (замість тих 80, що вони просять)... Як можна ставити на одну поличку Донцову і Крісті???
Нарешті побачила Керуака. Але вирішила, що читати "Бродяг Дхарми" або "Янголів спустошення" до "В дорозі" не варто. І дорого.
Вирішила нарешті добратися до Кінга. І не могла знайти. Повз прошмигнув продавець, побачив мою надзвичайно незадоволену пику - вирішив, мабуть, і не питати, що я загубила. Підійшла, спиталася. Мене ледь не за руку відвели до відділу фантастики і дуже ввічливо пояснили, що варто питати про все, чого не бачу (не розумію, не доганяю):)
Керрі? Нема. Зелена миля - 80 грн за сірий папір... А з чого ще починати читати Кінга?..
Пішла у відділ літератури іноземними мовами. Вподобала "Мандри Гулівера", але вирішила, що всеодно зараз не читатиму, а метою заходу до крамниці була невідкладна книжкотерапія. Врешті взяла "Один день Івана Денисовича", попускала слюні на шикарні і дорогущі блокнотики-зошитки. Та й пішла розритими вулицями Дніпропетровська на підборах, потішивши тим самим працівників-комунальників.
Якби не Black Dog в трамваї та не дівчинка у шкільній формі та вишиванці, я би почувалася вщент розбитою.
Нарешті побачила Керуака. Але вирішила, що читати "Бродяг Дхарми" або "Янголів спустошення" до "В дорозі" не варто. І дорого.
Вирішила нарешті добратися до Кінга. І не могла знайти. Повз прошмигнув продавець, побачив мою надзвичайно незадоволену пику - вирішив, мабуть, і не питати, що я загубила. Підійшла, спиталася. Мене ледь не за руку відвели до відділу фантастики і дуже ввічливо пояснили, що варто питати про все, чого не бачу (не розумію, не доганяю):)
Керрі? Нема. Зелена миля - 80 грн за сірий папір... А з чого ще починати читати Кінга?..
Пішла у відділ літератури іноземними мовами. Вподобала "Мандри Гулівера", але вирішила, що всеодно зараз не читатиму, а метою заходу до крамниці була невідкладна книжкотерапія. Врешті взяла "Один день Івана Денисовича", попускала слюні на шикарні і дорогущі блокнотики-зошитки. Та й пішла розритими вулицями Дніпропетровська на підборах, потішивши тим самим працівників-комунальників.
Якби не Black Dog в трамваї та не дівчинка у шкільній формі та вишиванці, я би почувалася вщент розбитою.