Пошта
Сьогодні наш бухгалтер Симчич, говорячи з кимось по телефону, обмовився, що "зараз в країні взагалі нічо нормально не працює, крім укрпошти". У нього досить песимістичний погляд на життя, враховуючи те, що він постійно мусить спілкуватися з податковою, а також іншими представниками команди проффесіоналів Азарова і Яника. А з податками зараз реальний кінець світу і піздец.
Так я, власне, про укрпошту і про те, чи можна їй вірити. Недавно прочитав в "Вокруг света" статейку про Францію, журналістка писала, що там пошта - надійніша за банк. Не кине ні за яких обставин, все прийде чотко, нічо не вкрадуть і не загублять. Тому французи з приводу цього зовсім не паряться.
Нашій укрпошті я також в цілому схильний довіряти. Недавно купив за кордоном квитки на концерт, замовив доставкою простим листом в поштову скриньку (без замочка, в під"їзді забацаного будинку, правда, з домофоном). Марина з цього приводу розпереживалася, мовляв, ага, чекай, принесуть тобі лист з німеччини. З квитками. І адресу ні разу не переплутають. Бо адреса у нас непроста: провулок Металістів складається з одного нашого будинку, інших нема. І його часто плутають з однойменною вулицею. Таксі регулярно приїжджає на вул. Металістів 1 і питає "а ви де?"
Лист з квитками дійшов цілком в строк. Пошті респект. Думаю, я і далі їй довірятиму. А то сумно жити в країні, в якій від кожної установи і організації треба чекати подвоха.
ПС У 1989 році, коли я відпочивав в санаторії в Криму, батьки, як щас помню, вислали мені листом 5 рублів, замаскувавши їх в розкладній листівці "Вітаю зі святом". Лист прийшов, листівка також, а от гроші витягли. І конверт назад, сукі, заклеїли. Але то була радянська пошта
Так я, власне, про укрпошту і про те, чи можна їй вірити. Недавно прочитав в "Вокруг света" статейку про Францію, журналістка писала, що там пошта - надійніша за банк. Не кине ні за яких обставин, все прийде чотко, нічо не вкрадуть і не загублять. Тому французи з приводу цього зовсім не паряться.
Нашій укрпошті я також в цілому схильний довіряти. Недавно купив за кордоном квитки на концерт, замовив доставкою простим листом в поштову скриньку (без замочка, в під"їзді забацаного будинку, правда, з домофоном). Марина з цього приводу розпереживалася, мовляв, ага, чекай, принесуть тобі лист з німеччини. З квитками. І адресу ні разу не переплутають. Бо адреса у нас непроста: провулок Металістів складається з одного нашого будинку, інших нема. І його часто плутають з однойменною вулицею. Таксі регулярно приїжджає на вул. Металістів 1 і питає "а ви де?"
Лист з квитками дійшов цілком в строк. Пошті респект. Думаю, я і далі їй довірятиму. А то сумно жити в країні, в якій від кожної установи і організації треба чекати подвоха.
ПС У 1989 році, коли я відпочивав в санаторії в Криму, батьки, як щас помню, вислали мені листом 5 рублів, замаскувавши їх в розкладній листівці "Вітаю зі святом". Лист прийшов, листівка також, а от гроші витягли. І конверт назад, сукі, заклеїли. Але то була радянська пошта