я так розмарив,
так її зримував.
я ж хіба хмара -
гратися з тінню в свідків
(дивно, в дощів з плачами - одні відбитки),
дертися вгору та вибрести із зимбабв,
й марно питати в обрію: наздогнав?
я її лиш розримів та розімріяв,
ось розмарин, - не вимір, а швидше вирій.
(вибач, якщо не те і не так сказав).