Годно
Стирив отаке, воно шикарне🇺🇦
Доброго здоров'я, друзі! Дід поїв і в шапці, час писати вечірній пост.
Правда, розпочну з неприємної новини. Сьогодні під Чорнобилем стався бій, наші хлопці розхуярили командний пункт ворога, але генерала піймати не зуміли. Втік, сука.
Ну нічого, українці дуже швидко навчаються й дідусь не сумнівається - наші козаки наловлять нам тих генералів іще чимало.
А тепер про загальну картину сьогоднішніх подій. Попереджаю - дід не військовий експерт, тому умнічати про обстановку на театрі воєнних дій не буду. Але своїми спостереженнями і висновками поділюся.
З військової точки зору ворог розпочав вторгнення в Україну по абсолютно правильному, практично бездоганному плану. Рушивши у наступ одночасно з різних боків, причому всі напрямки були головними. Витримати такий наступ неможливо, у Європі немає жодної держави, оборона якої у подібній ситуації не посипалася б.
Але ж Україна, як відомо, «нєсостоявшеєся государство». Та й українці люди темні. І не стали вникати які там у ворога напрямки головні, а які второстєпенні. Ну й по необразованості своїй дали їм лупки одразу на всіх напрямках.
Враг остановився в замешатєльстве. Бо в їхніх планах уже було провести парад победи на Хрещатику чи не 26 лютого. Шо же дєлать? Нада значить шото придумать, але шо? Нічого не придумувалося, то вирішили дєйствувать по ранєє утвержденному плану. І знову рушили наступать. І знов вигребли піздюлєй на всіх напрямках одночасно.
Тоді надумали вдатися до воєнної хитрості. І запропонували провести переговори. Тіпа, шоб воспользувшись паузою в бойових діях перегрупуватися, а заодно підтягнути снабженіє і свіжі резєрви. Но оказалося, що українці народ крайнє некультурний. І не знають, що під час переговорів прийнято сидіти чемно та не стріляти. Натомість ЗСУ продовжило методично лупити по російським військам, а заодно і по снабженію та по резєрвам з усього, шо літа і що стріля. Тож товаріщі генєрали не могли в тому грохоті собратися з мислями.
Єдине, що генєралам прийшло на ум, це що на українців треба навести жах. Щоб дух Армії України дрогнув і вона нарешті почала втікати, як це предписано планом російського наступу.
Для залякування ворог вдався до засобів, які раніше завжди мали ефект. Наприклад обстріли мирних мешканців, після чого починається паніка, безлад, хаос у якому так приємно вводити в місто десантно-штурмові бригади. Але виявилося, що обстріли викликають в українців не страх. А потроюють і без того безмежну люту ненависть. А в Армії ненаситну жагу ворожої крові.
Тоді на сцену випустили Рамзанку. Якого в Росії усі бояться до всирачки. Рамзанка повідомив про виліт в Україну супер-пупер елітного підрозділу, очікуючи, що українці вже при цій звістці розбіжаться. Українці справді розбіглися і з розгону вломили елітним кадировцям у місті-герої Буча елітних піздюлєй. Тепер Рамзанка Диров оплакує смерть двох своїх бійців, бо рештки остальних йому очевидно ще не прислали.
Тоді в чиюсь деформовану фуражкою голову прийшла геніальна мисль - обстріляти всі телевежі і таким чином припинити трансляцію телепередач, з яких якоби українці черпають бойовий дух. Вони б іще станції обслуговування пейджерів обстріляли, ідіоти. Однак ефект від тих обстрілів усе таки був - відео палаючих в Україні телевеж без упину транслювали усі телевізійні агентства світу, викликаючи у свідомості спогади про вежі-близнюки в Нью-Йорку, атаковані терористами 11 вересня 2001 року.
Одночасно Хуйло вирішив налякати українців ужасним Лукашенком. Тепер на кордоні топчеться в нерішучості нєпобедімий білоруський вермахт, але українці чомусь не бояться, а натомість неполіткоректно жартують про «бульбу в мундірах». У білоруському вермахті тим часом не так весело, кожен білоруський солдат стоїть зараз перед складною дилемою, що дєлать? Нападать? Чи тікать назад? Чи здаваться у плєн? Армія України теж дивиться на них прикидуючи, що його з тими білорусами робить? Просто відібрати танки і надававши піздюлєй відправити всіх у полон? Чи почати формувати з них Білоруський Легіон для майбутнього штурму Мінська? Сложний вибір, треба думати.
А тим часом в Москві таки придумали чим можна налякати українців! Януковичем! Дід, як почув, аж розреготався. Узяли й привезли старого переляканого придурка в Мінськ. Ну тут нічого странного, удівітєльно другоє - як етот ізвесний храбрец досі не вмер від страху?
Таким образом, на кінець сьомої доби війни можна зробити сміливий висновок - нікого страшнішого за нас із вами в Україні нема. Армія наша агресивна, Тероборона ахуєнна і про це вже достеменно, в ужасних подробицях, відомо ворогу.
Ворог іще дуже сильний, і дуже небезпечний. Боятися ворога не слід, але зневажати його теж не можна. Його треба бити. Бити винахідливо, всіляко та всебічно. Планомірно вселяючи у ворожих солдат містичний ужас та гостре бажання поскоріше дременути додому.
Наявних в Україні російських військ для серйозного просування вперед уже не вистачає. А їх моральний стан щогодини падає, тож у Росії напевне вже повним ходом іде мобілізація резервістів. І це чудово - війна повинна прийти у кожну російську хату. В російських родинах мають починати боятися та ридати вже з моменту отримання повістки.
Щодо міжнародних санкцій проти Росії - вони воістину прекрасні. Але не треба чекати, що вони викличуть там бунти чи революцію. Для революції потрібен народ, у Росії народу нема, є стадо баранів. Весь сенс санкцій у іншому - у тому, щоб після Перемоги, нове керівництво «дємократічеської Росії» безропотно погодилося з усіма пунктами капітуляції, повернення Україні Донбасу й Криму. А також, щоб віддало ядерну зброю в обмін на поступове ослаблення санкційного пресу. Або просто в обмін на їжу.
У 2015 році дід у одному з інтерв’ю казав, що смерть Путіна зараз нам не потрібна. Бо спершу він має виконати свою історичну місію - довести Росію до ручки. Тепер же дід із задоволенням констатує - час настав. Хуйло із поставленою задачею успішно впорався, місія виконана, пора у могилку.
Як і коли Хуйло зіграє в ящик нам знати не дано, сподіваюся, що скоро. Але ось що спало дідові на думку - що гучніше Хуйло натякатиме на ядерну війну, тим скоріше його приберуть. Хто? Не знаю і зараз мені це не цікаво. Наша задача воювати, іншого вибору в нас нема. А ті кому положено, нехай думають про утилізацію Хуйла - зажився він на цьому світі.
Однак війна триває, у кожної війни є свої фази і ось сьогодні дід побачив у новинах повідомлення, на яке давно чекав. При тому - одразу два такі повідомлення. А саме:
- сьогодні прем'єр-міністр Іспанії ухвалив рішення про надання Україні наступальних видів зброї;
- сьогодні ЗСУ вперше у цій війні перейшли у наступ. Під Горлівкою.
Совпадєніє? Хтозна :)
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, усіляко підтримуємо Армію і Тероборону. Головніших турбот у нас зараз немає.
А також пам’ятаємо що всі гуртом виконуємо зараз надзвичайно важливу місію - дивлячись на Українців Господь бачить, що людство не безнадійне.
#РУССКИЙКОРАБЛЬИДИНАХУЙ
@Віктор Стасюк
Доброго здоров'я, друзі! Дід поїв і в шапці, час писати вечірній пост.
Правда, розпочну з неприємної новини. Сьогодні під Чорнобилем стався бій, наші хлопці розхуярили командний пункт ворога, але генерала піймати не зуміли. Втік, сука.
Ну нічого, українці дуже швидко навчаються й дідусь не сумнівається - наші козаки наловлять нам тих генералів іще чимало.
А тепер про загальну картину сьогоднішніх подій. Попереджаю - дід не військовий експерт, тому умнічати про обстановку на театрі воєнних дій не буду. Але своїми спостереженнями і висновками поділюся.
З військової точки зору ворог розпочав вторгнення в Україну по абсолютно правильному, практично бездоганному плану. Рушивши у наступ одночасно з різних боків, причому всі напрямки були головними. Витримати такий наступ неможливо, у Європі немає жодної держави, оборона якої у подібній ситуації не посипалася б.
Але ж Україна, як відомо, «нєсостоявшеєся государство». Та й українці люди темні. І не стали вникати які там у ворога напрямки головні, а які второстєпенні. Ну й по необразованості своїй дали їм лупки одразу на всіх напрямках.
Враг остановився в замешатєльстве. Бо в їхніх планах уже було провести парад победи на Хрещатику чи не 26 лютого. Шо же дєлать? Нада значить шото придумать, але шо? Нічого не придумувалося, то вирішили дєйствувать по ранєє утвержденному плану. І знову рушили наступать. І знов вигребли піздюлєй на всіх напрямках одночасно.
Тоді надумали вдатися до воєнної хитрості. І запропонували провести переговори. Тіпа, шоб воспользувшись паузою в бойових діях перегрупуватися, а заодно підтягнути снабженіє і свіжі резєрви. Но оказалося, що українці народ крайнє некультурний. І не знають, що під час переговорів прийнято сидіти чемно та не стріляти. Натомість ЗСУ продовжило методично лупити по російським військам, а заодно і по снабженію та по резєрвам з усього, шо літа і що стріля. Тож товаріщі генєрали не могли в тому грохоті собратися з мислями.
Єдине, що генєралам прийшло на ум, це що на українців треба навести жах. Щоб дух Армії України дрогнув і вона нарешті почала втікати, як це предписано планом російського наступу.
Для залякування ворог вдався до засобів, які раніше завжди мали ефект. Наприклад обстріли мирних мешканців, після чого починається паніка, безлад, хаос у якому так приємно вводити в місто десантно-штурмові бригади. Але виявилося, що обстріли викликають в українців не страх. А потроюють і без того безмежну люту ненависть. А в Армії ненаситну жагу ворожої крові.
Тоді на сцену випустили Рамзанку. Якого в Росії усі бояться до всирачки. Рамзанка повідомив про виліт в Україну супер-пупер елітного підрозділу, очікуючи, що українці вже при цій звістці розбіжаться. Українці справді розбіглися і з розгону вломили елітним кадировцям у місті-герої Буча елітних піздюлєй. Тепер Рамзанка Диров оплакує смерть двох своїх бійців, бо рештки остальних йому очевидно ще не прислали.
Тоді в чиюсь деформовану фуражкою голову прийшла геніальна мисль - обстріляти всі телевежі і таким чином припинити трансляцію телепередач, з яких якоби українці черпають бойовий дух. Вони б іще станції обслуговування пейджерів обстріляли, ідіоти. Однак ефект від тих обстрілів усе таки був - відео палаючих в Україні телевеж без упину транслювали усі телевізійні агентства світу, викликаючи у свідомості спогади про вежі-близнюки в Нью-Йорку, атаковані терористами 11 вересня 2001 року.
Одночасно Хуйло вирішив налякати українців ужасним Лукашенком. Тепер на кордоні топчеться в нерішучості нєпобедімий білоруський вермахт, але українці чомусь не бояться, а натомість неполіткоректно жартують про «бульбу в мундірах». У білоруському вермахті тим часом не так весело, кожен білоруський солдат стоїть зараз перед складною дилемою, що дєлать? Нападать? Чи тікать назад? Чи здаваться у плєн? Армія України теж дивиться на них прикидуючи, що його з тими білорусами робить? Просто відібрати танки і надававши піздюлєй відправити всіх у полон? Чи почати формувати з них Білоруський Легіон для майбутнього штурму Мінська? Сложний вибір, треба думати.
А тим часом в Москві таки придумали чим можна налякати українців! Януковичем! Дід, як почув, аж розреготався. Узяли й привезли старого переляканого придурка в Мінськ. Ну тут нічого странного, удівітєльно другоє - як етот ізвесний храбрец досі не вмер від страху?
Таким образом, на кінець сьомої доби війни можна зробити сміливий висновок - нікого страшнішого за нас із вами в Україні нема. Армія наша агресивна, Тероборона ахуєнна і про це вже достеменно, в ужасних подробицях, відомо ворогу.
Ворог іще дуже сильний, і дуже небезпечний. Боятися ворога не слід, але зневажати його теж не можна. Його треба бити. Бити винахідливо, всіляко та всебічно. Планомірно вселяючи у ворожих солдат містичний ужас та гостре бажання поскоріше дременути додому.
Наявних в Україні російських військ для серйозного просування вперед уже не вистачає. А їх моральний стан щогодини падає, тож у Росії напевне вже повним ходом іде мобілізація резервістів. І це чудово - війна повинна прийти у кожну російську хату. В російських родинах мають починати боятися та ридати вже з моменту отримання повістки.
Щодо міжнародних санкцій проти Росії - вони воістину прекрасні. Але не треба чекати, що вони викличуть там бунти чи революцію. Для революції потрібен народ, у Росії народу нема, є стадо баранів. Весь сенс санкцій у іншому - у тому, щоб після Перемоги, нове керівництво «дємократічеської Росії» безропотно погодилося з усіма пунктами капітуляції, повернення Україні Донбасу й Криму. А також, щоб віддало ядерну зброю в обмін на поступове ослаблення санкційного пресу. Або просто в обмін на їжу.
У 2015 році дід у одному з інтерв’ю казав, що смерть Путіна зараз нам не потрібна. Бо спершу він має виконати свою історичну місію - довести Росію до ручки. Тепер же дід із задоволенням констатує - час настав. Хуйло із поставленою задачею успішно впорався, місія виконана, пора у могилку.
Як і коли Хуйло зіграє в ящик нам знати не дано, сподіваюся, що скоро. Але ось що спало дідові на думку - що гучніше Хуйло натякатиме на ядерну війну, тим скоріше його приберуть. Хто? Не знаю і зараз мені це не цікаво. Наша задача воювати, іншого вибору в нас нема. А ті кому положено, нехай думають про утилізацію Хуйла - зажився він на цьому світі.
Однак війна триває, у кожної війни є свої фази і ось сьогодні дід побачив у новинах повідомлення, на яке давно чекав. При тому - одразу два такі повідомлення. А саме:
- сьогодні прем'єр-міністр Іспанії ухвалив рішення про надання Україні наступальних видів зброї;
- сьогодні ЗСУ вперше у цій війні перейшли у наступ. Під Горлівкою.
Совпадєніє? Хтозна :)
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, усіляко підтримуємо Армію і Тероборону. Головніших турбот у нас зараз немає.
А також пам’ятаємо що всі гуртом виконуємо зараз надзвичайно важливу місію - дивлячись на Українців Господь бачить, що людство не безнадійне.
#РУССКИЙКОРАБЛЬИДИНАХУЙ
@Віктор Стасюк