Люди в тобі - вода,
простір в тобі - вода,
і все у тобі - вода.
Текуча земля Амстердам.
Мова твоя м’яка.
і пісня про тебе - ріка
під кожним мостом луна.
Ти - крик у воді, Амстердам.
Молитва твоя німа
пророщує із зерна
квітку, а в ній - жона.
Кричить тобі: «Я жива!
Амстере, я жива.
Відведи мене до млина,
загорни мене ніжно в тюльпан.
Амстердаме мій, Амстердам!
Схорони мене від води.
До нім`оти не доведи.»