пісок це пам'ять

[ommer]

Скільки каміння зібрала твоя дитина
на берегах свого першого моря не чорного кольору?
чи не ти його тут розкидала двадцять років до цього?
як ходила вона, як ступала в кожен твій слід вже невидимий
і як казкова Гретель по твоїх камінцях вертала додому.

скільки гальки з річок ти роками виймала з кишень
дитячих плащів та светрів без ґудзиків?
скільки щебеню з недобудов?
ви з нею, напевно, одної музики,
одної вулиці, одна у вас кров

бо вона повертала тобі - твоє
кожен у когось кинутий камінь.
море висохне, донька підросте.
пам’ять - це пісок
пісок - це пам’ять