30 листопада
Якось швиденько осінь пролетіла.
Літом я мріяла восени попасти в Стамбул на чай з смаколиками. Сьогодні останній день осені, а в Стамбул я так і не попала.
Обламалась. Але напевно, слабо хотіла ))
Коли була там в квітні, то це був наче вибух! Аеропорт, черга за візою, метро, трамвай і наша зупинка…Султанахмет…перед нами Голуба мечеть і Ая Софія!!! Стільки квітів, запахів, кольорів після ще весняно-сірого Львова.
Цей контраст я підсилила ще поїздкою на Петрос за три дні до відльоту в Стамбул. Тоді над Чорногорою тримався густий туман і падав сніг. Місцями без снігоступів йти було неможливо. На Петрос тоді так і не піднялись.
Ці всі турецькі картинки тоді аж сліпили очі! Суцільний драйв, який розпочав Петро))) Він вирішив скупнутись вночі в Босфорі не знімаючи одяг і разом з телефоном, паспортом, грошима і тд.! )))) І панєслась!
Чотири дні насичені новими враженнями, пейзажами, смаками, звуками… Як ми тащились від від азану (хто не в курсі це заклик до намазу) в 5 ранку! Направду! Мені подобалось вештатись містом і з різних мінаретів слухати ці читання. Вони створювали певну атмосферу.
Найсмачніші смаколики і страви були там, де не розуміють англійської. А цей чай в маленьких скляночках з шматочками цукру в кафешках для місцевих… ммм… Турецькою «чай» так і буде «чай». Зазвичай він заварюється за допомогою спеціального подвійного заварного чайника. Вода доводиться до кипіння у великому нижньому чайнику. Потім частина окропу використовується для заварювання чаю у верхньому трохи менше чайнику, де виходить дуже міцна заварка. Хотілось той чай всюди перепробувати. Посидіти в кожному кафе за самим затишним столиком і за чаєм читати книжку. Ну і поїдати різні смаколики )
Почала читати книжку «Солодка сіль Босфора». Кинула. Це просто неможливо! Там так смачно описуються ті всі турецькі частування і чаювання. Прямо на кожній сторінці! Мене постійно тянуло до холодильника щось пожувати .
Сподобався Істікляль. Там хоч і нема спокою для читання, зате є атмосфера нескінченного двіжу і шопінгу! Купа магазинів з усім чим хочеш і не хочеш, книгарні, ресторанчики. Вибір на будь-який смак і гаманець. Занурившись в тупіковий провулок, попали на справжній пошінг-рай)) Різні шмотки по дуже дешевим цінам. Трохи прикупили собі ))
На цій же вулиці панує культ їжі. Якось було дивно але там найдешевші ресторани. Кажуть що на вихідних на Істікляль мало не весь Стамбул гуляє. Не знаю чи то був весь Стамбул, але натовп заповнив собою всю вулицю від краю до краю. Хтось ходив за покупками, хтось просто з друзями гуляти, а хтось за новими ідеями, тому що прогулянка по цій дивній вулиці надихає. Там же ми зустріли частину нашої компанії, які теж шопились, купували морозиво з фокусами і неслись в зустрічному потоці людей. Перед тим ми попрощались до вечора на азійській стороні Стамбулу і ніхто з нас не планував їхати саме сюди )) Приємно несподівано зустріти друзів у величезному багатомілльонному місті . Близнюкі Пєтя-Павлік знайшли на Істіклялі собор Петра і Павла. Я ще читала що там десь є старий кінотеатр, де досі крутять німі фільми, але ми його не шукали спеціально.
Знамениті фоткі старого стамбульського трамвайчику або з Істіклялю або з азійської частини. Там дуже схожий їздить по колу і катає туристів.
Гранд Баазар теж круте місце, гарне і дороге. Можна хіба гуляти і дивитись або натхненно торгуватись. Але дуже гарно там, от навіть Бонд в останньому фільмі на мотику ганяє голубів по дахах Гранд Базару.
Міст Галата. Рибне царство: наверху ліс вудок і повно рибаків, поверхом нижче - купа рибних ресторанів. Ціни трохи кусаються, ми там не їли, але теж читала що літом там повно туристів і нема де яблуку впасти. Поруч з мостом рибний базар і знамениті човники з яких продають «балік». Дуже смачна штука.
Плавали ми на паромі і на Принцеві острови. Поки пливли, всячєскі знущались над чайками. На острові суцільні віли і ресторани. Дехто з нас навіть вскупнувся у весняному Мармуровому морі. Взяли на прокат вєлікі. Згоріли на сонці. Їли рибу. Спостерігали драку нахабних котів і не менш нахабних чайок, які бились за мої рибні недоїдки. Робили ставки. Нічия.
Курили кальян з місцевими. Ми один на всіх, а турки кожен свій. Легені в них як в китів)))
Попали на фестиваль тюльпанів. Попали на фестиваль мусульманських країн світу. Був там і наш Крим представлений.
Декілька годин сиділи на подвір’ї мечеті поки лив дощ.
Гуляли циганськими кварталами.
відео з поїздки
Click to view