Ностальгія
Сьогоднішня злива і квіткові пелюстки під ногами нагадали мені шкільні роки. Дощові черв'яки під ногами, несамовитий аромат пилку, змішаний з озоном.
Я любила цей світ, свою маленьку зону комфорту. Мені подобалося не помічати багато речей навколо (здебільшого неприємних), а просто здувати пилюку з книжкових томів і сьорбаючи приторний чайфір чекати на чудо. Чи я люблю його зараз як тоді? Напевно ні, тоді було більше надій.
Чомусь сьогодні згадалося не щось конкретне, а якась колишня, давно забута емоція. Спішити додому.
Оскільки я працюю як фрілансер, ця емоція пропала. Не можна спішити туди, де перебуваєш більшу частину часу.
Врешті-решт зйомна квартира ніколи не може бути 100% домом.
Попри ностальгію життя повне подарунків.
*Прийшла посилка з червоною сукнею. Останнім часом мені хочеться носити сукні, тому за останній місяць я їх купила аж 4 штуки+1 чоловік подарував, для особи, яка з джинсів не вилазить - це прогрес) Сукні - класна штука, шкода я не знаю секретів, як колготки не дерти:-) Закупила косметичний мінімум, щоб нормально виглядати, особливо раджу мінеральну розсипчасту пудру від Мері Кей (якщо цікавить продукція цієї фірми - звертайтеся, замовлю зі знижкою, хоча в основному купую для себе).
*Сьогодні мені подзвонила Іринка і ділилася враження про книгу Вишневського (Самотність в мережі) і про перегляд фільму Ной. Хто не читав книги і не дивився фільму - рекомендую, сильно до сліз.
* Читаю зараз "1984" Орвелла, співзвучно з абсурдом, який навколо відбувається. Думаю, як дочитаю ще напишу рецензію.
Я любила цей світ, свою маленьку зону комфорту. Мені подобалося не помічати багато речей навколо (здебільшого неприємних), а просто здувати пилюку з книжкових томів і сьорбаючи приторний чайфір чекати на чудо. Чи я люблю його зараз як тоді? Напевно ні, тоді було більше надій.
Чомусь сьогодні згадалося не щось конкретне, а якась колишня, давно забута емоція. Спішити додому.
Оскільки я працюю як фрілансер, ця емоція пропала. Не можна спішити туди, де перебуваєш більшу частину часу.
Врешті-решт зйомна квартира ніколи не може бути 100% домом.
Попри ностальгію життя повне подарунків.
*Прийшла посилка з червоною сукнею. Останнім часом мені хочеться носити сукні, тому за останній місяць я їх купила аж 4 штуки+1 чоловік подарував, для особи, яка з джинсів не вилазить - це прогрес) Сукні - класна штука, шкода я не знаю секретів, як колготки не дерти:-) Закупила косметичний мінімум, щоб нормально виглядати, особливо раджу мінеральну розсипчасту пудру від Мері Кей (якщо цікавить продукція цієї фірми - звертайтеся, замовлю зі знижкою, хоча в основному купую для себе).
*Сьогодні мені подзвонила Іринка і ділилася враження про книгу Вишневського (Самотність в мережі) і про перегляд фільму Ной. Хто не читав книги і не дивився фільму - рекомендую, сильно до сліз.
* Читаю зараз "1984" Орвелла, співзвучно з абсурдом, який навколо відбувається. Думаю, як дочитаю ще напишу рецензію.