Французький тиждень
В мене є дві чудові подруги-"француженки" (принаймні так я їх подумки називаю). Одна білявка, а друга - руда. Одна з них, а саме білявка, недавно повела мене в стилізоване під Францію кафе Sophie (і треба сказати дуже вдало стилізоване!) і порадила мені прочитати книгу Джеймі Кет Каллан "Француженки не сплять на самоті"! Назва мене заінтригувала і не обманула. Книжечка виявилась легка, практична і надихаюча!
Тут описано не лише ставлення француженок до чоловіків, авторка також намагалася дати відповідь на питання, чому чоловікам подобаються француженки або в чому суть французького шарму. Окрім цього у книзі зібрано деякі секрети догляду за собою і кулінарні рецепти. Книга надихнула мене спекти лимонно-вершковий пиріг, апельсиновий бісквіт, а також придбати крем від відомої французької марки.
Якщо зараз стали модними перукарні "Лише для чоловіків", то на цю книжку можна було би наклеїти стікер "Лише для жінок".
Водночас деякі "істини" книжки здається написані Капітаном Очевидність, та в цілому про важливі речі не гріх і сказати двічі.
Після прочитання "Француженок..." мої подруги стали здаватися ще більш французькими, ніж були до того. По-перше: я ніколи до кінця не знаю, про що вони думають, це абсолютно загадкові особистості. По-друге: вони дуже цікаві і самодостатні. По-третє: привабливі,елегантні, і у них є той самий неперевершений шарм.
Але повернемось до книги. Паралельно з моїм захопленням француженками, довелося їм трохи поспівчувати. Як виявилося, принаймні так стверджує авторка, - у них немає дівчачих вечірок і посиденьок, а отже (це вже я роблю такий висновок) і жіноча дружба опиняється під великим питанням! Може просто в книзі недостатньо розкрита ця тема, однак загалом виглядає все сумно. Мені згадалися розповіді про українські вечорниці, де дівчата разом ліпили вареники, пряли, вишивали, сакральна передача досвіду від матері до доньки, від бабці до внучки, ініціація "Всі жінки - відьми", душевні історії в колі близьких подруг.
Решта правил француженок справді чудові: і звані вечері, і прогулянки замість побачень, і плекання самодостатності. Як на мене, є чому повчитися. Аж відчула маленьку ностальгію за Францією, поки читала.
Фото: Париж, жовтень 2013