співчуття і туга за ідеальним
Все частіше мені шкода людей.
Тих, які мерзнуть на зупинках маршруток після нудної роботи. Офісних працівників. Хворих на психічні чи тілесні болячки, особливо дітей. Задбаних самотніх кар'єристок. Паразитів, алкашів, істеричок... цей ряд можна нескінченно продовжувати. Кожному з нас можна поспівчувати. Принаймні з перспективи смерті.
Одна помилка - і життя шкереберть.
Тому співчуття, чи не найчистіша форма любові, яку можна відчути, оскільки ідеальних людей не існує, а з ними не існує ідеальних стосунків.
П.С. Звідки тоді ця туга за ідеальними людьми, від якої хочеться писати романи?
Тих, які мерзнуть на зупинках маршруток після нудної роботи. Офісних працівників. Хворих на психічні чи тілесні болячки, особливо дітей. Задбаних самотніх кар'єристок. Паразитів, алкашів, істеричок... цей ряд можна нескінченно продовжувати. Кожному з нас можна поспівчувати. Принаймні з перспективи смерті.
Одна помилка - і життя шкереберть.
Тому співчуття, чи не найчистіша форма любові, яку можна відчути, оскільки ідеальних людей не існує, а з ними не існує ідеальних стосунків.
П.С. Звідки тоді ця туга за ідеальними людьми, від якої хочеться писати романи?