Оксана Пахлёвская

[olmyshanych]

Оригинал взят у elena_zamytkina в Оксана Пахлёвская
Спасибо freya_victoria и сообществу fem_books

****
Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.
А берег знов пустельний і нічий.
А чорна буря розправляє крила.
Але я сонце вишила вночі
на цих вітрилах.
Ти, може, не повернешся назад.
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов - як дзвін старих балад -
гірка і відчайдушна.
З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.
Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім - жінку.

Прекрасный перевод на русский freya_victoria[Spoiler (click to open)]

****
Сквозь слезы улыбнусь тебе: "Иди!"
Сегодня утром профиль ветра строг.
Корабль твой в порту, готов к пути,
Он ждет дорог
Вновь берега пустынны и ничьи,
Раскрыты крылья бури в небесах,
Но я ведь солнце вышила вночи
На этих парусах.
Возможно, не вернешься ты назад,
Как будто плач, напев издалека,
Моя любовь - как древний звон баллад,
Отчаянно горька.
Пусть из своей стихии нет возврата.
Моря шумят, и холодно на свете.
Таких, как ты, ждут вечно, чтоб когда-то
Однажды встретить.
Весенние ветра разлук и встреч.
Полюбишь чужестранку. Бросишь дом.
Таков уж ты - сперва целуешь меч,
А женщину потом.