Я вообще не имею морального права говорить про украинизацию. Я - типичная киевлянка. Я - двуязычна, причем с доминированием русского языка
( Read more... )
Вимагати? Навряд-чи. Кожний вільний настільки, наскільки не зачіпає свободу інших.
Деякі люди, зважаючи на посаду зобов'язані розмовляти українською. Але, ти й сама знаєш, що краще хай прем'єр говорить російською.
Те що мучить, це добре. Значить є розум, є душа, є що мучити. Це якісно відрізняє освічених людей від тих що смокчуть на лавочках перед будинками пиво і перемовляються суржиком.
А українізація? Ха, цей народ сам не знає чого хоче. Роздертий зсередини парадоксами і звичним "моя хата скраю" він переїжджає до міст де зовсім інші правила гри. І якою мовою розмовляти - це справа іміджу, а не принципу.
Коли я ще вчився у школі, наштовхнувся на цікаве дослідження. Про те, що мова безпосередньо пов'язана з самоідентифікацію, з характерними емоційними реакціями і навіть психотипом.
І багатомовність навіть шкодить.
Можливо усі проблеми нашого народу беруть початок саме у мовній невизначеності?
В мене дуже схожа ситуація. Українську підтримую тим, що маю багато україномовних друзів, а також послуговуюся нею на роботі (одне з небагатьох робочих місць в Києві, де це вимагається). Але й російська - частина мене, і викинути її геть не можу...
Думаю, вирішення було б в ненасильницькій, але досить цілеспрямованій політиці українізації. Ну, як воно нібито деякий час було, хоча я в деталі не вдавалася. В першу чергу, це книги і фільми українською, освіта українською, якісний ТБ-контент українською. Хоча й без цькування російської. Перелаштувалися б - не відразу, але без жертв і образ, за пару поколінь. Але зараз, на жаль, неозброєним оком видно протилежну тенденцію...
Я зовсім не бачу цькування російської, анітрішечки, навіть навпаки. І здається, в цілому з мого комента видно, що я дуже шкодую про теперішню анти-українізацію (русифікацію). Слово "цькування" стосувалося лише гіпотетично можливих "заносів" у разі насильницької українізації, ідею якої згадувала авторка.
в чому я цілком згодна - що це справа кількох поколінь. бо мова закладається в дитинстві. я дуже хочу, щоб мої діти були якщо й не абсолютно україномовними, то хоч тяжіли до української, а не до російської.
в мене практично вся домашня бібліотека - російською. і коли я йду купувати якогось зарубіжного автора, то автоматично купую в рос. перекладі - бо інакше цю книгу ніхто, крім мене, вдома не читатиме. от ледве собі "Празький цвинтар" Умберто Еко відвоювала)
тому має минути час. мають оновитись домашні бібліотеки.
звісно, що переваги є. і досить вагомі - бо українці росіян розуміють краще, ніж вони нас))) а таке часто стає у нагоді. але якщо в державних установах не відповідають державною мовою - хіба це нормально для столиці?
Це нормально, коли люди говорять рідною мовою. Хоч російською, хоч татарською. Але це особисте життя і особистий вибір. Не нормально, коли більшість живе за правилами, нав’язаними меншістю. В Росії, лише офіційно мільйони українців. В самій Москві є більше мільйона. Але ніхто, ніхто (!) навіть не заїкається, про якісь права українців. У них нема шкіл, нема газет, бібліотек, театрів, церков. Нема нічого. З них просто роблять росіян. Успішно. На початку 20-го століття більше 60% населення Кубані і біля половини Ставропольщини вважали себе українцями. Зараз там самі росіяни і кількасот тисяч "казаков". Прізвища лише у всіх на "енко" закінчуються... Мені не приємна політика Росії, але принаймні зрозуміла. Ми ж, через свою перелякану толерантність, готові буквою "Г" ставати, аби нікого не образити. Це мені не зрозуміло...
про насильницьку українізаціюmyroslawjarturJuly 7 2012, 09:45:35 UTC
насильницька українізація нічого не зробить з такими, як ти! Кожному вільно говорити так, як йому подобається. Але преса, телебачення, радіо, освіта, книговидання, реклама, оголошення і вивіски мають бути українськими. Іншомовне не треба забороняти, та має бути жорстка квота, як це зроблено у Франції і багатьох інших країнах. А ще мають бути податки на іншомовне і дотації на українське. Щоб аналогічна книга українською коштувала, наприклад, 50 гривень, а російською - 90. Також в усіх нормальних країнах державний службовець при виконанні своїх обов’язків забов’язаний послуговуватися державною мовою. У нас її, багато хто, навіть не знає. Тоді виникає закономірне питання: або ця людина тупа і відповідно їй не місце на держслужбі, або це негідник, і йому не місце на держслужбі...
Comments 19
Деякі люди, зважаючи на посаду зобов'язані розмовляти українською. Але, ти й сама знаєш, що краще хай прем'єр говорить російською.
Те що мучить, це добре. Значить є розум, є душа, є що мучити. Це якісно відрізняє освічених людей від тих що смокчуть на лавочках перед будинками пиво і перемовляються суржиком.
А українізація? Ха, цей народ сам не знає чого хоче. Роздертий зсередини парадоксами і звичним "моя хата скраю" він переїжджає до міст де зовсім інші правила гри. І якою мовою розмовляти - це справа іміджу, а не принципу.
Reply
це певна криза самоідентифікації. не можна зависнути між двома світами без жодних наслідків.
Reply
Про те, що мова безпосередньо пов'язана з самоідентифікацію, з характерними емоційними реакціями і навіть психотипом.
І багатомовність навіть шкодить.
Можливо усі проблеми нашого народу беруть початок саме у мовній невизначеності?
Reply
Думаю, вирішення було б в ненасильницькій, але досить цілеспрямованій політиці українізації. Ну, як воно нібито деякий час було, хоча я в деталі не вдавалася. В першу чергу, це книги і фільми українською, освіта українською, якісний ТБ-контент українською. Хоча й без цькування російської. Перелаштувалися б - не відразу, але без жертв і образ, за пару поколінь. Але зараз, на жаль, неозброєним оком видно протилежну тенденцію...
Reply
Ці запущені ще Вітренко ідеї вже років 5 гуляють державою...
Ніхто російську не цькує і не утискає.
Скорее Россия ищет лишний повод продавить свою политику в нашей стране, используя свой "великий и могучий" язык.
Reply
Слово "цькування" стосувалося лише гіпотетично можливих "заносів" у разі насильницької українізації, ідею якої згадувала авторка.
Reply
в мене практично вся домашня бібліотека - російською. і коли я йду купувати якогось зарубіжного автора, то автоматично купую в рос. перекладі - бо інакше цю книгу ніхто, крім мене, вдома не читатиме. от ледве собі "Празький цвинтар" Умберто Еко відвоювала)
тому має минути час. мають оновитись домашні бібліотеки.
Reply
Reply
але якщо в державних установах не відповідають державною мовою - хіба це нормально для столиці?
Reply
Підтримую згадані вище теми і про літературу і переклади.
Reply
Дві мови. Одна рідна, а іншою розмовляєш усюди окрім занять з української мови/літератури.
Reply
В Росії, лише офіційно мільйони українців. В самій Москві є більше мільйона. Але ніхто, ніхто (!) навіть не заїкається, про якісь права українців. У них нема шкіл, нема газет, бібліотек, театрів, церков. Нема нічого. З них просто роблять росіян. Успішно. На початку 20-го століття більше 60% населення Кубані і біля половини Ставропольщини вважали себе українцями. Зараз там самі росіяни і кількасот тисяч "казаков". Прізвища лише у всіх на "енко" закінчуються...
Мені не приємна політика Росії, але принаймні зрозуміла. Ми ж, через свою перелякану толерантність, готові буквою "Г" ставати, аби нікого не образити. Це мені не зрозуміло...
Reply
Але преса, телебачення, радіо, освіта, книговидання, реклама, оголошення і вивіски мають бути українськими. Іншомовне не треба забороняти, та має бути жорстка квота, як це зроблено у Франції і багатьох інших країнах. А ще мають бути податки на іншомовне і дотації на українське. Щоб аналогічна книга українською коштувала, наприклад, 50 гривень, а російською - 90.
Також в усіх нормальних країнах державний службовець при виконанні своїх обов’язків забов’язаний послуговуватися державною мовою. У нас її, багато хто, навіть не знає. Тоді виникає закономірне питання: або ця людина тупа і відповідно їй не місце на держслужбі, або це негідник, і йому не місце на держслужбі...
Reply
Leave a comment