Мої літні очі
прохання читати під цю мелодію: Gorje Hewek - Septima :)
Недавно ше тільки починалася осінь, зараз закінчується зима. А в мене літні думки. Хочу босяком ходити по росяній ніжно зеленій траві, вдихати теплу повітряну насолоду і спостерігати за тендітними метеликами. А ще, дмухати на кульбабку і лапаючи її крихітні парасольки загадувати бажання - хочу грому. Такого гуркотливого і оглушуючого. Щоб він так зненацька грюкав і через серце пронизуюча вібрація проходила. І падатиме дощ, такий тріскучий і сліпий. Літній дощ. Він же такий теплий.. на мене падає солодким спогадом, неначе купаюсь у коханні і молочному шоколаді.
Найприємніші літні ранки, бо пробуджуюсь від теплого цілунку сонячного променя і мелодійного співу пташок. Втаючи зазираю у віконце, а там небо приємно голубого відтінку і хмарки у формі карамельних фантазій.
А літні вечори..як же я люблю спостерігати за заходом сонця, кожного разу йому шепочу: "Добраніч" - а воно у відповідь дарує теплі кольори свого смеркання.
Зорі - це як небесні світлячки. Щоночі їх перераховую і кожній загадую бажання. Навіть заплущуючи очі відчуваю їхні погляди. А коли якась з них падає, то розбризкує загадане мною бажання на всю планету і у людських серцях проростає мрія, яка от-от збудеться.
Недавно ше тільки починалася осінь, зараз закінчується зима. А в мене літні думки. Хочу босяком ходити по росяній ніжно зеленій траві, вдихати теплу повітряну насолоду і спостерігати за тендітними метеликами. А ще, дмухати на кульбабку і лапаючи її крихітні парасольки загадувати бажання - хочу грому. Такого гуркотливого і оглушуючого. Щоб він так зненацька грюкав і через серце пронизуюча вібрація проходила. І падатиме дощ, такий тріскучий і сліпий. Літній дощ. Він же такий теплий.. на мене падає солодким спогадом, неначе купаюсь у коханні і молочному шоколаді.
Найприємніші літні ранки, бо пробуджуюсь від теплого цілунку сонячного променя і мелодійного співу пташок. Втаючи зазираю у віконце, а там небо приємно голубого відтінку і хмарки у формі карамельних фантазій.
А літні вечори..як же я люблю спостерігати за заходом сонця, кожного разу йому шепочу: "Добраніч" - а воно у відповідь дарує теплі кольори свого смеркання.
Зорі - це як небесні світлячки. Щоночі їх перераховую і кожній загадую бажання. Навіть заплущуючи очі відчуваю їхні погляди. А коли якась з них падає, то розбризкує загадане мною бажання на всю планету і у людських серцях проростає мрія, яка от-от збудеться.