«З тобою я буду,
з тобою піду.
Вода усе змиє:
і біль, і біду…»
До серця його
її руки торкнулись,
аби наостанок
в полоні забутись...
Щоб не пам’ятати
чого вже не буде:
ні діток своїх,
ні шепоту з грудей.
Стоїть обеліск,
забулися люди…
Бур’янами заріс -
їм миру не буде.
Сестра на сестру,
брат у брата стріляє.
Шекспір тут мовчить.
Лиш комиш пригортає…
---
«Петр Белокопытов и Иоганна Тушинская, два благороднейших существа, жертвы общественных предрассудков, геройски покончили жизнь свою 1849 года 9 июля. Будешь помнить благородный поступок их, если узнаешь силу любви».
---
…Дитяча рука
бур’яни позбирає,
маргаритки посадить -
нехай розквітають.