Вони полетіли, але обіцяли повернутись.
В продовження теми "В Чернігові висадився американський десант... "
Десять днів пройшло дуже швидко, і от в четвер ми отримуємо дипломи, і в нас випускний вечір.
Подивіться на цих чудових американців.
1. Це - Майкл Готт, керівник проекту. Йому 73 роки. В Україні був багато разів, вперше - в 1967 році. Тут він демонструє нам сайт соцмережі для вивчення іноземних мов. Там зареєстровано більше 9 млн. користувачів.
Записуйте, кому треба.
2. Щовечора зал був заповнений. Кажуть, що так само було і під час ранішньої сесії (о 10 год.) і під час денної (о 15.30).
3. Частина співочої команди. І всі ми, більше двохсот чоловік, співали з ними. І навіть Ксюша, перекладач, що стоїть позаду, співає. Перекладач вона чудовий, і випромінює такий же позитив, як всі американці.
4. Випускний вечір. Наша вчителька вже у подарованій вишиванці. Всі - з синьо-жовтоими прикрасами на грудях.
А ота мила жіночка, що в чорному платті і бежевому піджаку, - Джен, дружина Майкла, їй 68 років. Вона нам ставила вимову при розучуванні пісень, і найтемпераментніше співала.
5. Ось наша чудова Шерол, розумна, терпляча, привітна, любляча.
Вона прилітає в Україну вже 13-й раз. Оскільки працює вчителем математики, прилітає лише влітку.
Вручили нам дипломи і диски з піснями. Пісні хороші, а диски допоможуть їх співати і вдома.
6. А це весь американський десант - і співоча його частина, і не співоча. В подарованих вишиванках наша Шерол, найвищий мужчина, що посередині на задньому плані, і Стефані, що виглядує з-за подруг біля кульок.
На передніх рядах були і дві пари синьо-жовтих кульок, але високо, в кадр не попадали.
Вони привезли нам не лише знання з англійської, а й співчуття, розуміння нашої теперішньої ситуації, свою любов і підтримку. І море позитиву. Спасибі їм!
Щодо знань: я таки "підросла над собою" і у вимові, і стала швидше формулювати свою думку. Звичайно, розмовляю поки що, як Дерсу Узала російською, але мене розуміють.
Якось, перед початком занять сиділи ми з Шерол. Я сказала, що сьогодні переробляла ягоди, а оскільки не знаю, як по-англ. "варення", кажу "джем", а ще компот і фрост (заморожую). З тих ягід, що я переробляла, знаю по-англ. лише малину і вишню, ні порічок, ні смородини , ні агруса не знаю. Сказала, що і інші. Шерол питає, чи вишня така-то, чи солодка. А я знаю, що в них нема окремої назви черешні, а "солодка вишня". Кажу, що ні, солодку з"їли пташки. (звичайно, я, як Дерсу Узала, не кажу "з"їли", бо не знаю, як, кажу "їсти".)
Але Шерол все зрозуміла і порадила повісити на дерево комп"ютерні диски. А я їй і жестами, і словами, кажу, що на вишні вішали "гірлянду фор нью еар" (не знаю, чи "гірлянду" вона зрозуміла, але Новий рік, це точно), і що ми їх пізно повісили, вже на вишні. А черешню з"їли за три дні ще раніше. Ну, все-таки, зрозуміли одна одну.
Так що, житомиряни (чи житомирці), чекайте десант в себе через кілька днів, а потім - Луцьк.
Десять днів пройшло дуже швидко, і от в четвер ми отримуємо дипломи, і в нас випускний вечір.
Подивіться на цих чудових американців.
1. Це - Майкл Готт, керівник проекту. Йому 73 роки. В Україні був багато разів, вперше - в 1967 році. Тут він демонструє нам сайт соцмережі для вивчення іноземних мов. Там зареєстровано більше 9 млн. користувачів.
Записуйте, кому треба.
2. Щовечора зал був заповнений. Кажуть, що так само було і під час ранішньої сесії (о 10 год.) і під час денної (о 15.30).
3. Частина співочої команди. І всі ми, більше двохсот чоловік, співали з ними. І навіть Ксюша, перекладач, що стоїть позаду, співає. Перекладач вона чудовий, і випромінює такий же позитив, як всі американці.
4. Випускний вечір. Наша вчителька вже у подарованій вишиванці. Всі - з синьо-жовтоими прикрасами на грудях.
А ота мила жіночка, що в чорному платті і бежевому піджаку, - Джен, дружина Майкла, їй 68 років. Вона нам ставила вимову при розучуванні пісень, і найтемпераментніше співала.
5. Ось наша чудова Шерол, розумна, терпляча, привітна, любляча.
Вона прилітає в Україну вже 13-й раз. Оскільки працює вчителем математики, прилітає лише влітку.
Вручили нам дипломи і диски з піснями. Пісні хороші, а диски допоможуть їх співати і вдома.
6. А це весь американський десант - і співоча його частина, і не співоча. В подарованих вишиванках наша Шерол, найвищий мужчина, що посередині на задньому плані, і Стефані, що виглядує з-за подруг біля кульок.
На передніх рядах були і дві пари синьо-жовтих кульок, але високо, в кадр не попадали.
Вони привезли нам не лише знання з англійської, а й співчуття, розуміння нашої теперішньої ситуації, свою любов і підтримку. І море позитиву. Спасибі їм!
Щодо знань: я таки "підросла над собою" і у вимові, і стала швидше формулювати свою думку. Звичайно, розмовляю поки що, як Дерсу Узала російською, але мене розуміють.
Якось, перед початком занять сиділи ми з Шерол. Я сказала, що сьогодні переробляла ягоди, а оскільки не знаю, як по-англ. "варення", кажу "джем", а ще компот і фрост (заморожую). З тих ягід, що я переробляла, знаю по-англ. лише малину і вишню, ні порічок, ні смородини , ні агруса не знаю. Сказала, що і інші. Шерол питає, чи вишня така-то, чи солодка. А я знаю, що в них нема окремої назви черешні, а "солодка вишня". Кажу, що ні, солодку з"їли пташки. (звичайно, я, як Дерсу Узала, не кажу "з"їли", бо не знаю, як, кажу "їсти".)
Але Шерол все зрозуміла і порадила повісити на дерево комп"ютерні диски. А я їй і жестами, і словами, кажу, що на вишні вішали "гірлянду фор нью еар" (не знаю, чи "гірлянду" вона зрозуміла, але Новий рік, це точно), і що ми їх пізно повісили, вже на вишні. А черешню з"їли за три дні ще раніше. Ну, все-таки, зрозуміли одна одну.
Так що, житомиряни (чи житомирці), чекайте десант в себе через кілька днів, а потім - Луцьк.