Іспанія 2017. Перший малючкин гірський похід. На гору Сегарія
Сегарію ми бачили майже щодня. Вона прекрасна з усіх боків. Висота гори 508 м. Але оскільки Сегарія скеляста, а стежки кам"янисті, не можна сказати, що це - місце для прогулянок дитини віком 2,5 роки. Тому ми запланували зовсім невеличкий похід, щоб наша дівчинка відчула, що таке гори, а ми дізналися - сподобались вони їй чи ні.
Назву гори вона давно запам"ятала, і вже не раз казала: "Хочу на Сегарію". І от - справжній міні-похід, в якому будемо навіть їсти варити. І хоч нам додому 9 км, але ж треба, щоб Діана відчула весь колорит гірського походу.
Зранку погода нам здалася не пляжною, тому вирішили піти в гори.
Гора і передгір"я є природним парком. Ми з чоловіком побували на ній, коли ще не мали почесних звань "бабуля" і "дідуля". Перший раз - восени 2014 року. Тоді не знайшли вершину, зате побували в великій печері, і це було чудово, потім перевалили гору... Про це тут: Золотая осень, 2014. 4 октября. Гора Сегария (Segaria) и пещера Болумини (Cueva Bolumini) (багато фото).
Вдруге - навесні 2015р., пішли іншим, крутим маршрутом, і втрапили на вершину. Ох і краса!. Помилуватись можна тут На вершину Сегарии (Segaria). Тут дуже добре видно, що гора не дитяча.
1. Стартуємо від паркінгу недалеко від колишнього кар"єра. Паркінг не охороняється, але всі тут ставлять машини і йдуть в гори, іноді й на цілий день. Ця альтанка раніше була схожа на якісь закинуті руїни, а зараз розмалована. І виноград висить, якийсь чи то засушений, чи подзьобаний пташками. Але нам одне гроно дісталось.
2. Стартуємо.
3. Нам спочатку туди, де будівлі, потім вліво і вгору.
4. Маршрут почався. Є мітки на камені.
5. А тут вже складніше, тому знову дістали трекінгові палиці.
6. От такий спосіб пересування винайшли :) . Відео, 12 сек. посилання на YouTube
7. Все вище і вище. Діана: "Я ще хочу йти на гору". Але жарко ж як!
8. В нас нема конкретної мети. Спробуємо дійти он до того кам"яного жолоба, що видніється зліва, навпроти розщелини в скелі.
9. Від зони відпочинку пройдено 0,45 км, отже, від машини близько 700 м. Вказівник наліво - на печеру, і нам в той бік.
9-а. Діана вже була під Сегарією, але не пам"ятає цього, бо їй тоді було 6 місяців. Судячи з її тодішнього настрою, Сегарія їй сподобалась. Це дві фотки 2-річної давнини. І зараз ми піднялися в цю саму точку і бачимо такий же пейзаж.
Тільки на цьому фото - правіше від дитячого майданчика на галявинці я з коляскою, в якій спить Діана.
10. А це я два роки тому фотографую дочку (Діанину маму) і чоловіка, а вони мені махають руками з жолоба (лотка).
11. От і ми з Діаною піднялися до жолоба.
12. І навіть трохи по ньому пройшли, але далі, за скелею, він був провалений. Дорослий пройде. І з малюком, якщо дуже хотіти, можна, але дуже жарко, та й ми вже в поході близько години, а треба ще спускатись...
13. Зафіксували, що й я тут була :)
14. Йдемо назад. Спека. Надворі 24 вересня. Бризкають одне одного водою з пляшки. Обом дуже весело. Всі п"ємо воду.
15.
16. Вдалині - гора Монтго.
17. Оскільки стежка дуже кам"яниста, рослинність обабіч неї колюча, а ще - чимало обривистих ділянок, а малючка ще не дуже розуміє небезпеку обриву, дідуля дуже її страхував. Коли за руку тримав, а коли просто палкою відгороджував її від небезпечного місця.
18. Прийшли ми в зону відпочинку. Перевдягли Діану в комбінезон типу шорти-топ, і дали нарізнаних яблук. Зразу полегшало.
Дуже здивував такий свинюшник в цьому місці. Ми були тут не раз, і не два, в цьому пості можна побачити, як завжди тут було гарно і чисто, і туалет в лісі з водою і каналізацією чистісінький.
19. Кран з непитною водою. Так це я вже вигребла сміття з його чаші. Пізніше ми питали в українців, що давно тут живуть, чому таке свинство. Сказали, що скоріш за все, ми потрапляли раніше в будні дні, а цей раз - в неділю. Завтра все приберуть. Н-да... Це вам не Швейцарія, і навіть не Франція.
20. Добре, що там багато таких столиків з лавочками, і на сонці, і в тіні. Ми знайшли чисте й гарне місце в тіні дерева альгарроба, про яке я розповідала в попередньому пості, і з якого тут нарвали стручків, а тепер п"ємо напій кероб. Діані ні на які гойдалки-гірки не хотілося, бо вони гарячі.
Сиділа за столом, спостерігала дійство: як дідуля запалює газовий пальник, як кип"ятить воду, як заливає нею вермішель "роллтон", як бабуля нарізає сало, цибулю й помідори... Вермішель і сало ми привезли з України спеціально для походів. Який же гірський похід без сала?
Пили чай з термоса і сік з коробки. Дитина вермішель уплітала тільки так! І сальця трошечки з"їла з цибулькою. От такий вийшов перший похід. А під вечір - на пляж.
Потім, багато разів, коли я лягала присипляти Діану (вона в своєму ліжку, я в своєму), вона просила: "Бабуль, давай поговоримо!" - "Про що?" -"Про хороше. Розкажи мені що-небудь". - "Що ж тобі розказати?" - "Як ми ходили на Сегарію." І бабуля розповідає весь похід в подробицях. Пізніше додалось "Як ми ходили на Монтго", але про Монтго я вам розповім пізніше.
Потім Діана вдвох з дідулею ще сюди приїжджала (щоб мені не заважати в генеральному прибиранні), але високо вони не ходили. Ходили трохи в іншому напрямку, до колишнього кар"єра, ну і на дитячому майданчику порозважались.
Інші пости цієї серії:
Предисловие. Испания 2017. Начинаю серию фотоотчетов
1. Киев-Амстердам-Валенсия. Перелет с ребенком. Проблемы с МАУ
2. Первые дни. Море. Что такое Вок-буфет...
3. Тормос і Печера Калаверас (Cueva de las Calaveras) біля Бенідолейч (Benidoleig)
4. Валенсія. Місто мистецтв і наук (Ciudad de las Artes y las Ciencias)
5. А назавтра був шторм.
6. Динозавры Альгара (DinoPark Algar). И немного Кальпе со скалой
7. Кероб, ріжкове дерево, альгарроба (algarroba)
Як я вперше в житті паелью готувала
Маленькі пости, написані в Іспанії:
Вчора порадувало. Супермаркет Carrefour, Гандія. Іспанія 2017
На гору Сегария.
Дино-парк, бывший Сад кактусов Альгара.
Іспанія 2017. Порічка, 18,32 є. за 1 кг
Назву гори вона давно запам"ятала, і вже не раз казала: "Хочу на Сегарію". І от - справжній міні-похід, в якому будемо навіть їсти варити. І хоч нам додому 9 км, але ж треба, щоб Діана відчула весь колорит гірського походу.
Зранку погода нам здалася не пляжною, тому вирішили піти в гори.
Гора і передгір"я є природним парком. Ми з чоловіком побували на ній, коли ще не мали почесних звань "бабуля" і "дідуля". Перший раз - восени 2014 року. Тоді не знайшли вершину, зате побували в великій печері, і це було чудово, потім перевалили гору... Про це тут: Золотая осень, 2014. 4 октября. Гора Сегария (Segaria) и пещера Болумини (Cueva Bolumini) (багато фото).
Вдруге - навесні 2015р., пішли іншим, крутим маршрутом, і втрапили на вершину. Ох і краса!. Помилуватись можна тут На вершину Сегарии (Segaria). Тут дуже добре видно, що гора не дитяча.
1. Стартуємо від паркінгу недалеко від колишнього кар"єра. Паркінг не охороняється, але всі тут ставлять машини і йдуть в гори, іноді й на цілий день. Ця альтанка раніше була схожа на якісь закинуті руїни, а зараз розмалована. І виноград висить, якийсь чи то засушений, чи подзьобаний пташками. Але нам одне гроно дісталось.
2. Стартуємо.
3. Нам спочатку туди, де будівлі, потім вліво і вгору.
4. Маршрут почався. Є мітки на камені.
5. А тут вже складніше, тому знову дістали трекінгові палиці.
6. От такий спосіб пересування винайшли :) . Відео, 12 сек. посилання на YouTube
Click to view7. Все вище і вище. Діана: "Я ще хочу йти на гору". Але жарко ж як!
8. В нас нема конкретної мети. Спробуємо дійти он до того кам"яного жолоба, що видніється зліва, навпроти розщелини в скелі.
9. Від зони відпочинку пройдено 0,45 км, отже, від машини близько 700 м. Вказівник наліво - на печеру, і нам в той бік.
9-а. Діана вже була під Сегарією, але не пам"ятає цього, бо їй тоді було 6 місяців. Судячи з її тодішнього настрою, Сегарія їй сподобалась. Це дві фотки 2-річної давнини. І зараз ми піднялися в цю саму точку і бачимо такий же пейзаж.
Тільки на цьому фото - правіше від дитячого майданчика на галявинці я з коляскою, в якій спить Діана.
10. А це я два роки тому фотографую дочку (Діанину маму) і чоловіка, а вони мені махають руками з жолоба (лотка).
11. От і ми з Діаною піднялися до жолоба.
12. І навіть трохи по ньому пройшли, але далі, за скелею, він був провалений. Дорослий пройде. І з малюком, якщо дуже хотіти, можна, але дуже жарко, та й ми вже в поході близько години, а треба ще спускатись...
13. Зафіксували, що й я тут була :)
14. Йдемо назад. Спека. Надворі 24 вересня. Бризкають одне одного водою з пляшки. Обом дуже весело. Всі п"ємо воду.
15.
16. Вдалині - гора Монтго.
17. Оскільки стежка дуже кам"яниста, рослинність обабіч неї колюча, а ще - чимало обривистих ділянок, а малючка ще не дуже розуміє небезпеку обриву, дідуля дуже її страхував. Коли за руку тримав, а коли просто палкою відгороджував її від небезпечного місця.
18. Прийшли ми в зону відпочинку. Перевдягли Діану в комбінезон типу шорти-топ, і дали нарізнаних яблук. Зразу полегшало.
Дуже здивував такий свинюшник в цьому місці. Ми були тут не раз, і не два, в цьому пості можна побачити, як завжди тут було гарно і чисто, і туалет в лісі з водою і каналізацією чистісінький.
19. Кран з непитною водою. Так це я вже вигребла сміття з його чаші. Пізніше ми питали в українців, що давно тут живуть, чому таке свинство. Сказали, що скоріш за все, ми потрапляли раніше в будні дні, а цей раз - в неділю. Завтра все приберуть. Н-да... Це вам не Швейцарія, і навіть не Франція.
20. Добре, що там багато таких столиків з лавочками, і на сонці, і в тіні. Ми знайшли чисте й гарне місце в тіні дерева альгарроба, про яке я розповідала в попередньому пості, і з якого тут нарвали стручків, а тепер п"ємо напій кероб. Діані ні на які гойдалки-гірки не хотілося, бо вони гарячі.
Сиділа за столом, спостерігала дійство: як дідуля запалює газовий пальник, як кип"ятить воду, як заливає нею вермішель "роллтон", як бабуля нарізає сало, цибулю й помідори... Вермішель і сало ми привезли з України спеціально для походів. Який же гірський похід без сала?
Пили чай з термоса і сік з коробки. Дитина вермішель уплітала тільки так! І сальця трошечки з"їла з цибулькою. От такий вийшов перший похід. А під вечір - на пляж.
Потім, багато разів, коли я лягала присипляти Діану (вона в своєму ліжку, я в своєму), вона просила: "Бабуль, давай поговоримо!" - "Про що?" -"Про хороше. Розкажи мені що-небудь". - "Що ж тобі розказати?" - "Як ми ходили на Сегарію." І бабуля розповідає весь похід в подробицях. Пізніше додалось "Як ми ходили на Монтго", але про Монтго я вам розповім пізніше.
Потім Діана вдвох з дідулею ще сюди приїжджала (щоб мені не заважати в генеральному прибиранні), але високо вони не ходили. Ходили трохи в іншому напрямку, до колишнього кар"єра, ну і на дитячому майданчику порозважались.
Інші пости цієї серії:
Предисловие. Испания 2017. Начинаю серию фотоотчетов
1. Киев-Амстердам-Валенсия. Перелет с ребенком. Проблемы с МАУ
2. Первые дни. Море. Что такое Вок-буфет...
3. Тормос і Печера Калаверас (Cueva de las Calaveras) біля Бенідолейч (Benidoleig)
4. Валенсія. Місто мистецтв і наук (Ciudad de las Artes y las Ciencias)
5. А назавтра був шторм.
6. Динозавры Альгара (DinoPark Algar). И немного Кальпе со скалой
7. Кероб, ріжкове дерево, альгарроба (algarroba)
Як я вперше в житті паелью готувала
Маленькі пости, написані в Іспанії:
Вчора порадувало. Супермаркет Carrefour, Гандія. Іспанія 2017
На гору Сегария.
Дино-парк, бывший Сад кактусов Альгара.
Іспанія 2017. Порічка, 18,32 є. за 1 кг