"Бідні ФОПи, будуть платити аж 704 грн. соціального внеску!"- Ми платили більше
Рівень "зрадофільства" зашкалює.
Такі всі специ в макроекономіці, в державному праві, в політології, а самі, скоріш за все й Конституцію ніколи не читали.
Зараз піднявся лемент з приводу 704 грн. єдиного соціального внеску ($26), незалежно від того, є доходи, чи ні. Мовляв, бідні-нещасні підприємці масово пішли закриватися.
А пенсії, на які можна прожити, вони хочуть? Чи хочуть таку як в мене, 1028 грн. (з грудня 1134 грн.)? (Маю на увазі, що цифри можуть бути інші, але з такою ж купівельною спроможністю, як зараз 1134 грн.)
А звідки їм взятися? Взагалі, звідки наповнювати і соціальні фонди, і казну? Адже, "если где-то прибудет, то это значит, что сначала где-то убудет."
І чомусь в мене є підозра, що закриваються ті, хто й так не вів або майже не вів підприємницьку діяльність. Бо навіть не спробувавши попрацювати на нових умовах, зразу закриватись, виглядає досить дивно. Або ситуація як в анекдоті "Працюю в збиток. А чому не закриєшся? - А жити на що буду?"
Аргумент, що масово підуть на біржу і будуть від держави отримувати допомогу, сівши їй на шию, не сприймаю. По-перше у колишніх ФОП допомога буде мала, не така, заради якої можна кинути хоч невеличкий, але заробіток. По-друге, довго в нахлібниках держави вони не будуть, пройдуть навчання, напишуть бізнес-план, отримають допомогу, і - вперед, заробляй. Або після навчання підуть в кондитери чи гіпсокартонщики.
А я пам"ятаю, як 10 років тому сплачувала 200 грн. на місяць, незалежно від того, є дохід, чи ні. А в кінці року, щоб стаж зараховувався рік за рік, ще доплачувала більше 600 грн.
Для уявлення про тодішні ціни, скажу - дачу ми тоді купили за 3000грн.
200 грн. податку в місяць - це $40, стільки ж, як моя нинішня пенсія.
Потім підвищили ставку податків і платила 400 грн. в міс. И коли, за кілька місяців до пенсії, я фактично припинила роботу, і мої доходи були від нуля до 200 грн. на місяць, я брала з чоловікової зарплати і платила 400 грн. кожен місяць, заради стажу. Як відчувала (порахувати стаж самій нереально), до моїх 55 років набралось його 30 років і 21 день. Хоч фактично його на 3 роки більше, але чомусь 12 років ФОП дали 9 років стажу.
І не скиглю.
А багато хто (в т.ч., хто щиро ненавидить пуйла) хоче все і відразу. Ну, не буває так! У поляків хоча б запитайте.
Може я в рожевих окулярах, може в мене склянка наполовину повна, але зміни на краще йдуть. І якби кожен спочатку з себе запитав...
Бо дуже я побоююсь, щоб не повторився 1918 рік. Саме через те за 70 років нас відкинуло на 300, що різні лідери тягли ковдру України кожен на себе.
Такі всі специ в макроекономіці, в державному праві, в політології, а самі, скоріш за все й Конституцію ніколи не читали.
Зараз піднявся лемент з приводу 704 грн. єдиного соціального внеску ($26), незалежно від того, є доходи, чи ні. Мовляв, бідні-нещасні підприємці масово пішли закриватися.
А пенсії, на які можна прожити, вони хочуть? Чи хочуть таку як в мене, 1028 грн. (з грудня 1134 грн.)? (Маю на увазі, що цифри можуть бути інші, але з такою ж купівельною спроможністю, як зараз 1134 грн.)
А звідки їм взятися? Взагалі, звідки наповнювати і соціальні фонди, і казну? Адже, "если где-то прибудет, то это значит, что сначала где-то убудет."
І чомусь в мене є підозра, що закриваються ті, хто й так не вів або майже не вів підприємницьку діяльність. Бо навіть не спробувавши попрацювати на нових умовах, зразу закриватись, виглядає досить дивно. Або ситуація як в анекдоті "Працюю в збиток. А чому не закриєшся? - А жити на що буду?"
Аргумент, що масово підуть на біржу і будуть від держави отримувати допомогу, сівши їй на шию, не сприймаю. По-перше у колишніх ФОП допомога буде мала, не така, заради якої можна кинути хоч невеличкий, але заробіток. По-друге, довго в нахлібниках держави вони не будуть, пройдуть навчання, напишуть бізнес-план, отримають допомогу, і - вперед, заробляй. Або після навчання підуть в кондитери чи гіпсокартонщики.
А я пам"ятаю, як 10 років тому сплачувала 200 грн. на місяць, незалежно від того, є дохід, чи ні. А в кінці року, щоб стаж зараховувався рік за рік, ще доплачувала більше 600 грн.
Для уявлення про тодішні ціни, скажу - дачу ми тоді купили за 3000грн.
200 грн. податку в місяць - це $40, стільки ж, як моя нинішня пенсія.
Потім підвищили ставку податків і платила 400 грн. в міс. И коли, за кілька місяців до пенсії, я фактично припинила роботу, і мої доходи були від нуля до 200 грн. на місяць, я брала з чоловікової зарплати і платила 400 грн. кожен місяць, заради стажу. Як відчувала (порахувати стаж самій нереально), до моїх 55 років набралось його 30 років і 21 день. Хоч фактично його на 3 роки більше, але чомусь 12 років ФОП дали 9 років стажу.
І не скиглю.
А багато хто (в т.ч., хто щиро ненавидить пуйла) хоче все і відразу. Ну, не буває так! У поляків хоча б запитайте.
Може я в рожевих окулярах, може в мене склянка наполовину повна, але зміни на краще йдуть. І якби кожен спочатку з себе запитав...
Бо дуже я побоююсь, щоб не повторився 1918 рік. Саме через те за 70 років нас відкинуло на 300, що різні лідери тягли ковдру України кожен на себе.