А ви ночували в п’яти метрах від океану? Мон-Сен-Мішель, Франція

Mar 29, 2016 08:00

З мандрів Анжеліки, нашої дочки.
Мон-Сен-Мішель (фр. Mont Saint-Michel), гора Святого Михаїла - місце, де вважає за необхідне побувати кожен національно свідомий француз. Чому? - Бо за 13 століть існування аббатства на острові ця твердиня ніким не була завойована, навіть англійцями під час столітньої війни, хоч вони й тримали аббатство в облозі з 1424 до 1434р., зруйнували місто на острові, а аббатство так і не захопили.

1.І не лише серед французів це місце популярне. За рік його відвідує від 1,5 до 1,8 млн. туристів (за деякими даними, більше 3 млн.) Острів находиться в 285 км на північний захід від Парижу.
Тут бувають найбільші на європейському континенті припливи і відпливи. Під час відпливу вода може відходити на 18 км від острова. Під час припливів може заходити вглиб материка на 20 км. Швидкість підйому води 6,2 км/год.





2. Висота острова 80 м. Шпиль, на якому розміщена скульптура ангела з мечем, - на висоті 155 м. З сушею острів з’єднує двохкілометрова дамба. В середні віки її не було (збудована в 19-му ст.) і така ізольованість була зручною для монахів.



3. Підходимо ближче...



4. Ще ближче.



5. Для Анжеліки це було відрядження в Барселону з пересадкою в Парижі. Про нічний поїзд Барселона-Париж і пригоду в ньому я писала тут...
Припливи і відпливи відбуваються двічі за місячну добу (доба  - 24 год. 50 хв), і щоб побачити це явище, звичайно, не вистачить двох-трьохгодинних відвідин.
 Тому подружка, що живе в 100 км від Парижу, дала Анжеліці свою стареньку машину, подушку, дві ковдри, і Анжеліка, проїхавши по прекрасній Нормандії більше 300 км, надвечір, о 17 год.02 хв. з кукурудзяних полів здалеку побачила острів.
(Час, схоже, київський, бо так був налаштований фотоапарат, тобто, віднімайте 1 год.)

Зараз (17.35)  приплив ще не почався, автобуси і машини стоять внизу. Є розклад припливів - і тут, і навіть в інтернеті.



6. Забудовувати острів почали в 709 році.



7.



8.



9. Від 20-го ст. до наших днів.



10. Всередині аббатства. 18 год.



11. Зараз на острові живе близько сорока чоловік.



12.



12.



13.



14.



15. Цікаво походити по дну Атлантичного океану.



16.



17. 17.45.



18.



19. Одинокі Анжелікині туфельки... Ось-ось почнеться... 17.51.



20. І понеслось! 17.52.



21. На дні океану залишилась лише одна машина і кілька пішоходів, але й вони зараз піднімуться на дамбу. 17.57.



22.



23.



24. Океан прийшов. Вечір настав.  Машин зовсім мало. Тут Анжеліка і заночує, на дамбі, в машині. Це 19 травня, не холодно, і є дві ковдри. Подзвонила нам, сказала, де ночує, попросила не казати її чоловіку, бо він переживатиме. "Нічого собі! - кажу, - А ми не переживатимемо?" - "Ну, ви ж зі мною в гори ходите, ви ж все розумієте. Чого тут переживати? На паркінгу є охоронець".
Питаю, а як же в туалет, умитись.  - А на острові ж є ресторан. Там і туалет, і вмитись,  і гаряченького з"їсти й випити можна.



25.



26. 21 год. 58 хв.



27. Тут недавно гуляли (фото 17).



28. 23 год. 47 хв. Ну, хіба не варто було заночувати тут заради такої краси? А машина від подружки допомогла зекономити близько 200 є. на оренді машини і готелі. Витрати - лише бензин.



29.  Ранок. Маки цвітуть, аббатство-твердиня стоїть, а Анжеліці пора додому.

самостоятельные путешествия, Франция

Previous post Next post
Up