Чи пам’ятає кішка своїх дорослих кошенят?
*
Пам’ять котів досить таки специфічна. На відміну від людей, які запам’ятовують прожитий день загалом, коти зберігають в пам’яті тільки окремі події, які асоціюються у них з чимось хорошим або чимось поганим (задоволення, біль, страх). Коти фільтрують інформацію і тримають в мозку лише те, що забезпечує їм комфортне та безпечне життя.
Щоб привчити чи відучити чотирилапих від чогось, потрібно виробити у них рефлекси. Наприклад, якщо ваш кіт полюбляє їсти вазони, листя рослин обробіть чимось гірким, щоб у тварини з її поїданням були неприємні спогади. Тільки так можна відучити мешканця вашого будинку від поїдання кімнатних рослин, а от сварка і покарання ніяких результатів не дадуть. Кіт не може зрозуміти, що поїдання вазонів та покарання - це взаємопов’язані речі. Людині потрібно діяти розумно та поступово виховувати свого улюбленця.
Вважається, що кішка не здатна пам’ятати своїх родичів: маму, братів, сестер і, навіть, кошенят, якщо їх розлучити на довготривалий термін. Така котяча поведінка зумовлена боротьбою за територію і ресурси. Усіх своїх «родичів» чотирилапі сприймають як конкурентів, тому й ставляться до них вороже. Коти живуть за принципом - в природному відборі виживає сильніший.
Та чи це справді так?! Деякі власники чотирилапих стверджують протилежне та розповідають історії про ніжні зустрічі кішкою своїх дорослих кошенят.
«Маленького котика нашої киці ми віддали знайомим із сусіднього мікрорайону. Пройшов місяць - і це маля якось знайшло наш будинок. Під квартирою нявчало до того часу, поки наша кішка не вистрибнула до нього через відчинене вікно (живемо на першому поверсі). Спершу пухнаста намагалась затягнути кошеня додому. Це їй звичайно не вдалося, тоді вона вирішила діяти інакше: почала з квартири «тягати» їжу на вулицю. Так кошеня знову поселилось у нашій квартирі».
«Жила у нас кішка Васька та її кошеня Рижик. Сталося так, що Рижик пропав. Васька дуже довго його шукала, цілими днями блукала по вулиці, додому приходила втомлена та обшарпана. Потім заспокоїлась. Ми думали, що кіт загинув. Пройшов рік, наша киця народила нових малят та займалась їх вихованням.
Вночі під будинком почувся котячий крик. Ми не звернули на це жодної уваги. А кішка наша одразу занепокоїлась, розбудила нас та почала дряпати двері. На превелике здивування, з вулиці Васька привела худого рижого кота та одразу почала «приводити його в порядок» (облизувати як маленького). Аж згодом ми зрозуміли, що повернувся наш Рижик».
Відомо й багато випадків, коли кішка зі своїм дорослим кошеням при зустрічі поводяться досить вороже.
Можливо причина у тому, що найчастіше кошеня забирають ще зовсім маленьким. Коли воно виростає, кішка при зустрічі просто не впізнає його через кардинальну зміну зовнішнього вигляду. Дорослий кіт не асоціюється у неї з тим малям. Якщо ж розлучити маму з кошеням у дорослому віці (щоб зовнішній вигляд не змінився), є велика ймовірність на їх ніжну зустріч. >>>
Пам’ять котів досить таки специфічна. На відміну від людей, які запам’ятовують прожитий день загалом, коти зберігають в пам’яті тільки окремі події, які асоціюються у них з чимось хорошим або чимось поганим (задоволення, біль, страх). Коти фільтрують інформацію і тримають в мозку лише те, що забезпечує їм комфортне та безпечне життя.
Щоб привчити чи відучити чотирилапих від чогось, потрібно виробити у них рефлекси. Наприклад, якщо ваш кіт полюбляє їсти вазони, листя рослин обробіть чимось гірким, щоб у тварини з її поїданням були неприємні спогади. Тільки так можна відучити мешканця вашого будинку від поїдання кімнатних рослин, а от сварка і покарання ніяких результатів не дадуть. Кіт не може зрозуміти, що поїдання вазонів та покарання - це взаємопов’язані речі. Людині потрібно діяти розумно та поступово виховувати свого улюбленця.
Вважається, що кішка не здатна пам’ятати своїх родичів: маму, братів, сестер і, навіть, кошенят, якщо їх розлучити на довготривалий термін. Така котяча поведінка зумовлена боротьбою за територію і ресурси. Усіх своїх «родичів» чотирилапі сприймають як конкурентів, тому й ставляться до них вороже. Коти живуть за принципом - в природному відборі виживає сильніший.
Та чи це справді так?! Деякі власники чотирилапих стверджують протилежне та розповідають історії про ніжні зустрічі кішкою своїх дорослих кошенят.
«Маленького котика нашої киці ми віддали знайомим із сусіднього мікрорайону. Пройшов місяць - і це маля якось знайшло наш будинок. Під квартирою нявчало до того часу, поки наша кішка не вистрибнула до нього через відчинене вікно (живемо на першому поверсі). Спершу пухнаста намагалась затягнути кошеня додому. Це їй звичайно не вдалося, тоді вона вирішила діяти інакше: почала з квартири «тягати» їжу на вулицю. Так кошеня знову поселилось у нашій квартирі».
«Жила у нас кішка Васька та її кошеня Рижик. Сталося так, що Рижик пропав. Васька дуже довго його шукала, цілими днями блукала по вулиці, додому приходила втомлена та обшарпана. Потім заспокоїлась. Ми думали, що кіт загинув. Пройшов рік, наша киця народила нових малят та займалась їх вихованням.
Вночі під будинком почувся котячий крик. Ми не звернули на це жодної уваги. А кішка наша одразу занепокоїлась, розбудила нас та почала дряпати двері. На превелике здивування, з вулиці Васька привела худого рижого кота та одразу почала «приводити його в порядок» (облизувати як маленького). Аж згодом ми зрозуміли, що повернувся наш Рижик».
Відомо й багато випадків, коли кішка зі своїм дорослим кошеням при зустрічі поводяться досить вороже.
Можливо причина у тому, що найчастіше кошеня забирають ще зовсім маленьким. Коли воно виростає, кішка при зустрічі просто не впізнає його через кардинальну зміну зовнішнього вигляду. Дорослий кіт не асоціюється у неї з тим малям. Якщо ж розлучити маму з кошеням у дорослому віці (щоб зовнішній вигляд не змінився), є велика ймовірність на їх ніжну зустріч. >>>