*
У відпустку із війни син зайшов до хати,
"Добрий вечір, мої рідні!" - став батьків вітати.
Батько й мати сину раді, плачуть, обіймають,
А опісля за столом його і питають:
- Почему не говоришь на русском, сыночек?
Почему на украинском, на русском не хочешь.
Что случилось, расскажи? Причина какая?
Уж три года тут война, льётся кровь людская.
- Мамо! Ми в бою взяли у полон солдата,
Відвели його в бліндаж до свого комбата.
Лейтенант був із Росії, документ при ньому,
Що робили на Донбасі, зізнався в усьому.
Розказав, як в українців із танків стріляли,
Я ж пригадував, як друзі від ран помирали.
І коли в нас закінчилась з ворогом розмова -
Там відразу і померла та російська мова.
ⓐВалентина Коверза, книга "НЕСКОРЕНА".
Crossposts:
https://olga-den-f.dreamwidth.org/568279.html