© У Кремлі лунають аплодисменти.
*
© Це сталося через те, що деякі харків'яни ідосі марять совком. Їм не потрібна Вільна Україна. Українська ідентичність для них порожній звук. Вони не хочуть відчувати себе вільними людьми у вільній країні. Вони мріють бути рабами. Вони не хочуть створювати свою долю самі, а мріють щоб їхню долю створював могутній цар. Тому що так простіше, так не потрібно брати на себе відповідальність за власне життя.
Вони не хочуть працювати на себе і заробляти самостійно собі на життя, вони мріють працювати як за часів совка, працювати за стабільні аванс і зарплату, які дуже багатьом виплачували навіть не за результат їхньої праці, а лише за виконання плану, або просто за присутність на робочому місці.
Імена радянських героїв - то для них ниточка, яка забезпечує їхній зв'язок з їхнім минулим - "совковим раєм", і вони тримаються за ту ниточку як утопаючий, щоб не потонути у сучасності, яка для них досі залишається чужою. І їм не важливо, хто такий Жуков, що він там робив, їм не цікаві історичні подробиці, вони уявлення не мають чому Жуков герой, для них головне що він вважався героєм за часів "совкового раю".
Це прекрасно розуміють Кернес і депутати харківської міської ради, і відчуваючи опору з боку таких виборців, втілюють у життя свої проросійські цілі.
Прагнення рабства тими деякими харків'янами, дало можливість харківській міській раді сьогодні знову перейменувати проспект імені Петра Григоренка у проспект сталінського маршала Жукова ...
У Кремлі лунають аплодисменти.
... Бо це означає, що зроблено ще один невеличкий крок до капітуляції.
Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/425158.html
© Це сталося через те, що деякі харків'яни ідосі марять совком. Їм не потрібна Вільна Україна. Українська ідентичність для них порожній звук. Вони не хочуть відчувати себе вільними людьми у вільній країні. Вони мріють бути рабами. Вони не хочуть створювати свою долю самі, а мріють щоб їхню долю створював могутній цар. Тому що так простіше, так не потрібно брати на себе відповідальність за власне життя.
Вони не хочуть працювати на себе і заробляти самостійно собі на життя, вони мріють працювати як за часів совка, працювати за стабільні аванс і зарплату, які дуже багатьом виплачували навіть не за результат їхньої праці, а лише за виконання плану, або просто за присутність на робочому місці.
Імена радянських героїв - то для них ниточка, яка забезпечує їхній зв'язок з їхнім минулим - "совковим раєм", і вони тримаються за ту ниточку як утопаючий, щоб не потонути у сучасності, яка для них досі залишається чужою. І їм не важливо, хто такий Жуков, що він там робив, їм не цікаві історичні подробиці, вони уявлення не мають чому Жуков герой, для них головне що він вважався героєм за часів "совкового раю".
Це прекрасно розуміють Кернес і депутати харківської міської ради, і відчуваючи опору з боку таких виборців, втілюють у життя свої проросійські цілі.
Прагнення рабства тими деякими харків'янами, дало можливість харківській міській раді сьогодні знову перейменувати проспект імені Петра Григоренка у проспект сталінського маршала Жукова ...
У Кремлі лунають аплодисменти.
... Бо це означає, що зроблено ще один невеличкий крок до капітуляції.
Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/425158.html