© Затишна хатинка моєї бабусі.
*
© У моєї бабусі завжди було чисто і охайно скрізь. І у дворі, і у хаті, і в кухні, і в сараях, і біля двору.
Зовні стіни хатинки були оббиті дошками, які щовесни фарбували свіжою фарбою, блакитного або світло-зеленого кольору, а дах був вкритий залізом, і пофарбований червоною фарбою.
Хатинка була невеличка, на дві кімнати, а ще мала закриту веранду і невеличкий коридор, у якому стояла драбина по якій можна було залізти на горище. Підлога в хаті була дерев'яна, пофарбована червоною фарбою. А як же інакше ? Тоді мода така була, підлога в усіх була обов'язково червона. На підлозі лежали бавовняні доріжки, щоб ніжкам босим було пиємно ступати по полу.
Стіни були білі, побілені крейдою, як казали у нас, білою глиною. Понад тими стінами треба було ходити дуже обережно, щоб до них не торкатися. А якщо хтось торкався стіни, проходячи повз неї, то мав білі плями на одязі або на тілі, дивлячись чим зачепився за стіну. І тоді всі казали : "О, уже вибілисвя ! Уже в глині ! Іди надвір і витирайся тепер". Біля стін зазвичай стояли ліжка, у нас їх називали - кроваті, а щоб не вибілитися під час сну, на стіну біля кроваті, вішали який-небудь коврик. Не для престижу, а для того щоб не бути в крейді.;)) Коврики у бабусі були тоненькі, простенькі, навіть не плюшеві, без ніякого ворсу. А намальовані на них були завжди квіти.
Вікна були не дуже великі, рами і короби дерев'яні, пофарбовані обов'язково білою фарбою. Бо що ж то за вікна, якщо рами не білі ? Це ж джерело світла в хату ! Повинно бути все як слід ! На вікнах були гардини із бавовняного тюлю, і штори із звичайнісінького ситцю. Ситець вибирали у світлих тонах, і зазвичай розмальований квіточками.
Найцікавіші штори були на вікнах веранди. Вони у бабусі були з ... марлі. Вигляд мали прекрасний. Білі, накрохмалені, поки рукою їх не пощупаєш, так зроду не збагнеш з чого саме вони пошиті. ;)))
Не дивлячись на неймовірну простоту, у хаті було дуже затишно. Коли туди заходили, там відчувалась якась неймовірно приємна атмосфера. Перебуваючи в тій хаті, душа відчувала блаженство, і виходити звідти ніяк не хотілося.
Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/390958.html
© У моєї бабусі завжди було чисто і охайно скрізь. І у дворі, і у хаті, і в кухні, і в сараях, і біля двору.
Зовні стіни хатинки були оббиті дошками, які щовесни фарбували свіжою фарбою, блакитного або світло-зеленого кольору, а дах був вкритий залізом, і пофарбований червоною фарбою.
Хатинка була невеличка, на дві кімнати, а ще мала закриту веранду і невеличкий коридор, у якому стояла драбина по якій можна було залізти на горище. Підлога в хаті була дерев'яна, пофарбована червоною фарбою. А як же інакше ? Тоді мода така була, підлога в усіх була обов'язково червона. На підлозі лежали бавовняні доріжки, щоб ніжкам босим було пиємно ступати по полу.
Стіни були білі, побілені крейдою, як казали у нас, білою глиною. Понад тими стінами треба було ходити дуже обережно, щоб до них не торкатися. А якщо хтось торкався стіни, проходячи повз неї, то мав білі плями на одязі або на тілі, дивлячись чим зачепився за стіну. І тоді всі казали : "О, уже вибілисвя ! Уже в глині ! Іди надвір і витирайся тепер". Біля стін зазвичай стояли ліжка, у нас їх називали - кроваті, а щоб не вибілитися під час сну, на стіну біля кроваті, вішали який-небудь коврик. Не для престижу, а для того щоб не бути в крейді.;)) Коврики у бабусі були тоненькі, простенькі, навіть не плюшеві, без ніякого ворсу. А намальовані на них були завжди квіти.
Вікна були не дуже великі, рами і короби дерев'яні, пофарбовані обов'язково білою фарбою. Бо що ж то за вікна, якщо рами не білі ? Це ж джерело світла в хату ! Повинно бути все як слід ! На вікнах були гардини із бавовняного тюлю, і штори із звичайнісінького ситцю. Ситець вибирали у світлих тонах, і зазвичай розмальований квіточками.
Найцікавіші штори були на вікнах веранди. Вони у бабусі були з ... марлі. Вигляд мали прекрасний. Білі, накрохмалені, поки рукою їх не пощупаєш, так зроду не збагнеш з чого саме вони пошиті. ;)))
Не дивлячись на неймовірну простоту, у хаті було дуже затишно. Коли туди заходили, там відчувалась якась неймовірно приємна атмосфера. Перебуваючи в тій хаті, душа відчувала блаженство, і виходити звідти ніяк не хотілося.
Crossposts: https://olga-den-f.dreamwidth.org/390958.html